Дрібні приємності і впевнені рішення
Вже з перших днів цей рік радує маленькими дивами.
По-перше, сьогодні нарешті до церкви спромоглися вибратися мої батьки. Причому разом, вдвох! (окей, може диво не таке вже й маленьке :) ). До речі, з технічних причин месу довелося проводити не в інституті Математики, як зазвичай, а в скромнішому приміщенні інституту Зоології через дорогу. Зазвичай в цей час приходить небагато людей, але тенденція не спрацювала і зал був майже повністю заповненим, що теж дуже приємно. Та і взагалі чудово було відвідати службу, на душі легше.
По-друге, КМДА нарешті нарахували мені премію. Запізнення у трохи більше, як місяць - це не так і багато, враховуючи, що попередню премію я взагалі не дочекався через зміну влади. Крім того, у мене з'явилася якась неймовірна сума на стипендійній картці. Мабуть це допомога від Деканату, хоча спочатку подумалося, що знову індексація. На власній шкурі відчув, що коли нездужаєш, гроші мало радують, як раптові, так і довгоочікувані. Проте слава Богу, хрусткі купюри завжди додають впевненості.
У мене вдома пахне хвоєю і корою дуба. За перший аромат дякувати ялинковому віничку, він молодець! А другий запах - це мої ліки. Сам собі почав варити. Як на мене, дуже непогана альтернатива тому, щоби сидіти і хвилюватися за можливі ускладнення абощо. І взагалі, всі недуги слід починати лікувати із лікування депресії та апатії, решта симптомів, як показує практика, усувається незамислуватими препаратами типу анальгіну :).
А Zee'ня погрожує, що за пару годин всерйоз і надовго засяде за Інтернет.
По-перше, сьогодні нарешті до церкви спромоглися вибратися мої батьки. Причому разом, вдвох! (окей, може диво не таке вже й маленьке :) ). До речі, з технічних причин месу довелося проводити не в інституті Математики, як зазвичай, а в скромнішому приміщенні інституту Зоології через дорогу. Зазвичай в цей час приходить небагато людей, але тенденція не спрацювала і зал був майже повністю заповненим, що теж дуже приємно. Та і взагалі чудово було відвідати службу, на душі легше.
По-друге, КМДА нарешті нарахували мені премію. Запізнення у трохи більше, як місяць - це не так і багато, враховуючи, що попередню премію я взагалі не дочекався через зміну влади. Крім того, у мене з'явилася якась неймовірна сума на стипендійній картці. Мабуть це допомога від Деканату, хоча спочатку подумалося, що знову індексація. На власній шкурі відчув, що коли нездужаєш, гроші мало радують, як раптові, так і довгоочікувані. Проте слава Богу, хрусткі купюри завжди додають впевненості.
У мене вдома пахне хвоєю і корою дуба. За перший аромат дякувати ялинковому віничку, він молодець! А другий запах - це мої ліки. Сам собі почав варити. Як на мене, дуже непогана альтернатива тому, щоби сидіти і хвилюватися за можливі ускладнення абощо. І взагалі, всі недуги слід починати лікувати із лікування депресії та апатії, решта симптомів, як показує практика, усувається незамислуватими препаратами типу анальгіну :).
А Zee'ня погрожує, що за пару годин всерйоз і надовго засяде за Інтернет.