Дорога до олігарха
Вчорашній день трохи несподівано для самого себе провів у Дніпропетровську (також Місто Процвітання, Prosperity City. Як і всі мої альтернативні назви міст, ця має дещо іронічний характер). Там ми із savchenkotrusty отримали нову роботу. Першу серйозну роботу за останні пару років. Можна сказати, навіть роботу за спеціальністю - за одною із наших спеціальностей. Віднині ми - богема!
Такі події слід святкувати. Але напередодні своєї поїздки вночі я застряг у ліфті, а потім на ранок так і не відіспався в Столичному Експресі через дзвінки купи народу. Тому попри доволі значний вчорашній успіх, я його не відчув. Можливо, тому, що все тільки починається, можливо, тому, що я ніколи не святкую успіхи, можливо, тому, що через недосипання вся доба для мене пройшла в стані часткової неадекватності. І мене вражає, як чудово я цієї ночі відіспався в плацкарті на верхній боковій полиці! Вдома так не часто відсипаюся. І все одно не проти поспати ще трохи...
Як бачите, фотографій в Дніпропетровську я не зробив. По-перше, не було часу гуляти містом, по-друге, пейзажі би вийшли похмурими. Місто являє собою купу покинутих заводів і недоглянутих вулиць. Навіть у районах близьких до центру на узбіччях чимало чагарників. Якщо раніше я думав, що в то Місті Пороків погані дороги, то забираю свої слова назад, бо в Дніпропетровську важко навіть розмітку знайти. Словом, я очікував побачити потужний промисловий центр, такий собі Київ, але трохи простіше, а натомість побачив доволі занедбану місцину.
Принаймні є робота. І на тому слава Богу!
Такі події слід святкувати. Але напередодні своєї поїздки вночі я застряг у ліфті, а потім на ранок так і не відіспався в Столичному Експресі через дзвінки купи народу. Тому попри доволі значний вчорашній успіх, я його не відчув. Можливо, тому, що все тільки починається, можливо, тому, що я ніколи не святкую успіхи, можливо, тому, що через недосипання вся доба для мене пройшла в стані часткової неадекватності. І мене вражає, як чудово я цієї ночі відіспався в плацкарті на верхній боковій полиці! Вдома так не часто відсипаюся. І все одно не проти поспати ще трохи...
Як бачите, фотографій в Дніпропетровську я не зробив. По-перше, не було часу гуляти містом, по-друге, пейзажі би вийшли похмурими. Місто являє собою купу покинутих заводів і недоглянутих вулиць. Навіть у районах близьких до центру на узбіччях чимало чагарників. Якщо раніше я думав, що в то Місті Пороків погані дороги, то забираю свої слова назад, бо в Дніпропетровську важко навіть розмітку знайти. Словом, я очікував побачити потужний промисловий центр, такий собі Київ, але трохи простіше, а натомість побачив доволі занедбану місцину.
Принаймні є робота. І на тому слава Богу!