Jun 02, 2010 18:10
За календарем настало літо (от вже другий день як) і температура в моїй квартирі-купе сповіщає, що такі да, літо настало. Є нарешті відчуття якоїсь стабільності, бо вперше оце бачу, щоб якийсь сезон в Києві був не раннім і не пізнім, а точно вчасним. Єдина проблема - я не надто люблю цей сезон. Насамперед через вологість...
Згадую, як мій брат у Христі Микола Данилов, що зараз живе в Ізраїлі, колись розповідав про свою подорож до Туреччини. Найбільше запам'яталися мені не руїни і святині, а клімат. Микола говорив, що там спекотно, проте сухо і завдяки тому значно палючіша за нашу спека переноситься краще. Півлітрової пляшки води вистачає на цілий день посеред літа!
Так хотілося б, аби в Україні (ну хоча би в Києві!) клімат був сухішим. Це постійне випаровування і нелюдська вологість повітря роблять навіть тридцятиградусну (себто відносно невелику) спеку практично нестерпною. Одяг прати треба щоденно, волосся за кілька годин стає тотально непрезентабельним. Хоча... з іншого боку саме спека і вологість роблять наші грунти такими родючими... Але знову ж, як ми їх використовуємо? Кому вони треба, ті грунти?
природа,
релігія,
Київ