Арта
28 липня 2022 Гліб Бабіч загинув, захищаючи всіх нас від російської навали.
Поет, воїн, волонтер, просто найкращий. RIP.
________________
Так зачепило, що переклав російською, щоб ворогам було зрозуміліше:
Когда смерть присядет на бруствер и спросит - "Ну как тут ты?"
Когда нас, как тесто, месит огненный вал,
Я не стану тревожить Бога - выйду в канал арты.
У пехоты с Артой и Богом - по-любому прямой канал.
Заглушая криком в рацию хриплый голос войны,
Продиктую волшебные цифры, как магический код.
Скрипнет радио - "Принял. Держитесь там, пацаны".
Дальше слов не услышу, так как снова накрыл "приход".
Оживет на позиции стадо стальных слонов,
Повернет свои хоботы в сторону наших проблем.
И зайдет в стволы с клацаньем спрессованный божий гнев,
Для быстрой доставки - без деклараций и лишних схем.
Даже ангелы замерли в небе - как театральный зал,
Небо тоже любит сыпать - снегом, градом, дождем.
Дождались. Как кулак по вселенной грохнул залп.
Второй, третий, а потом еще и еще.
А над нами небо лопнуло как в оконце стекло,
Аж земля подпрыгнула, и немного сменился ландшафт.
Смерть сидела на бруствере. Больше нету. Смело.
И из сжатых рук вернулась в сердце душа.
"Что там, брат? Прием? - Да все по плюсам, братан!
Так вломили, что в пыль, не осталось целей опасных"
Что еще я отвечу? Поклон тебе низкий, арта!
Не напрасно зовут вас Богами войны. Не напрасно...
2019
Глеб Бабич
Перевод: Евген Цыбуленко
Оригінал:
Коли смерть присяде на бруствер, спитає - "Ну що тут ти?"
Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,
Я не стану смикати Бога - вийду в канал арти.
У піхоти з артою і Богом - зАвжди прямий канал.
Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,
Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.
Скрипне радіо - "Прийняв. Тримайтеся, пацани".
Решту слів не почую. Бо знову накрив "приход".
Оживе на позиції стадо сталевих слонів,
Поверне свої хоботи в сторону наших бід.
І зайде в стволи із клацанням стиснутий божий гнів,
Для швидкої доставки - без декларацій і мит.
Навіть янголи завмерли в небі - як театральний зал,
Небо теж полюбляє сипати - снігом, градом, дощем.
Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.
Другий, третій, а потім іще і ще.
А над нами небо луснуло наче віконне скло,
Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.
Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.
Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.
"Що там, брате? Прийом? - Та все по плюсах, братан!
Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!"
Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!
Не дарма вас кличуть богами війни. Ой не дарма...
2019
Гліб Бабіч This entry was originally posted at https://prof-eug.dreamwidth.org/731071.html. Please comment there using OpenID.
Когда смерть присядет на бруствер и спросит - "Ну как тут ты?"
Когда нас, как тесто, месит огненный вал,
Я не стану тревожить Бога - выйду в канал арты.
У пехоты с Артой и Богом - по-любому прямой канал.
Заглушая криком в рацию хриплый голос войны,
Продиктую волшебные цифры, как магический код.
Скрипнет радио - "Принял. Держитесь там, пацаны".
Дальше слов не услышу, так как снова накрыл "приход".
Оживет на позиции стадо стальных слонов,
Повернет свои хоботы в сторону наших проблем.
И зайдет в стволы с клацаньем спрессованный божий гнев,
Для быстрой доставки - без деклараций и лишних схем.
Даже ангелы замерли в небе - как театральный зал,
Небо тоже любит сыпать - снегом, градом, дождем.
Дождались. Как кулак по вселенной грохнул залп.
Второй, третий, а потом еще и еще.
А над нами небо лопнуло как в оконце стекло,
Аж земля подпрыгнула, и немного сменился ландшафт.
Смерть сидела на бруствере. Больше нету. Смело.
И из сжатых рук вернулась в сердце душа.
"Что там, брат? Прием? - Да все по плюсам, братан!
Так вломили, что в пыль, не осталось целей опасных"
Что еще я отвечу? Поклон тебе низкий, арта!
Не напрасно зовут вас Богами войны. Не напрасно...
2019
Глеб Бабич
Перевод: Евген Цыбуленко
Оригінал:
Коли смерть присяде на бруствер, спитає - "Ну що тут ти?"
Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,
Я не стану смикати Бога - вийду в канал арти.
У піхоти з артою і Богом - зАвжди прямий канал.
Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,
Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.
Скрипне радіо - "Прийняв. Тримайтеся, пацани".
Решту слів не почую. Бо знову накрив "приход".
Оживе на позиції стадо сталевих слонів,
Поверне свої хоботи в сторону наших бід.
І зайде в стволи із клацанням стиснутий божий гнів,
Для швидкої доставки - без декларацій і мит.
Навіть янголи завмерли в небі - як театральний зал,
Небо теж полюбляє сипати - снігом, градом, дощем.
Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.
Другий, третій, а потім іще і ще.
А над нами небо луснуло наче віконне скло,
Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.
Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.
Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.
"Що там, брате? Прийом? - Та все по плюсах, братан!
Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!"
Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!
Не дарма вас кличуть богами війни. Ой не дарма...
2019
Гліб Бабіч This entry was originally posted at https://prof-eug.dreamwidth.org/731071.html. Please comment there using OpenID.