Для мене завжди було загадкою, чому в сталінські часи люди йшли, як барани, на забій в чорний воронок, що приїжджав за ними вночі? Йшли, прекрасно розуміючи, що це не помилка, а квиток в один кінець. Йшли навіть ті, хто пройшов війну і мав зброю
(
Read more... )
Потому что они и есть бараны.
Может, храбрые в бою; может, умные на кухнях, но при всем при этом - бараны.
Им сказали - вот они и идут.
Хотя и отстреливались изредка, наверное, хоть это и не афишировалось. Только что потом? Отстрелялся, куда бежать дальше? В стране стукач на стукаче, долго не пробегаешь, сдадут. Границу охраняют Карацупы с овчарками.
Семейный вопрос опять же. Молча пойти - тебя одного расстреляют, а если стрелять - и всю семью до кучи прихватят.
Reply
Reply
Ну а кроме того, экс-лидер сам какой пример подал? Он лучше всех знал, что произойдет со страной после победы игруна членом на рояле. Мог бы устранить конкурента любым не самым честным способом. Хоть в тюрьму бросить, хоть наркомана с пистолетом напустить. Цель оправдывала средства. Нет, пошел на глупый принцип, зная, что просрет, просрал, пролепетал что-то толстовско-достоевское и ушел.
Reply
Reply
А про "відстрілюватися" не можу розповісти, бо дід таке не розповідав. Лише раз прохопився, що в 1928 під час обшуку в хаті не знайшли гвинтівку, а якби знайшли, то могли на місці розстріляти.
Reply
Leave a comment