В поисках Немо
Пішов вчора забирати в військомат документи, які мали б зробитись за неділю, але як завжди в держ. установі за тиждень вони нічого не встигли зробити, Виявляється вони забули передати їх кудись, насправді просто ніхто ними там і не займався, тому звернувся до інших людей з того ж управління, пройшли в якийсь кабінет та почали зі мною працювати, пробили мене по своїх базах і виявляється я вже 3 роки як в розшуку(військомата), вони ніфіга про мене не знають, де я прописаний де я навчаюсь і тд., в понеділок мушу принести повний пакет документів. Армії не боюсь бо йти не збираюсь хоч і військово ззобовязаний, головне щоб дали мені те що мені потрібно, буде важко(жарко(літо)) в них щось вибити. Чесно там працюють одні дибіли! в розшуку, якби хотіли то б знайшли.
ще один давненький сон.
Пікок
Якийсь незнайомий парк і довжелезний стіл стоїть посеред парку, навколо стола ходять, сидять та розмовляють мої знайомі, це і однокласники, старі друзі та багато іншого народу, на якому я не зациклююсь. Раптом зявляється якась дівчина і каже що час мені ховатись бо мене шукають і по мене вже йдуть сюди. Втікати я нікуди не збираюсь а прошу лише в своєї однокласниці її косметичку. Звідти дістаю туш і тушую свої вії, дивлюсь в дзеркало а вони дійсно стають довші і чорніші, потім беру помаду для губ та фарбую губи. Також наношу пудру на обличчя та одягаю перуку, не довге волосся, а кучеряве, по плечі. Після цього дивлюсь в дзеркало і я себе не можу впізнати, я зовсім на себе не схожий! Небезпека минула, мене ніхто не знайшов, чи навіть ніхто й не шукав мене.
З 2 на 3 травня 2011року