У Римі вибухули протести проти парламентського вотуму довіри на користь Сільвіо Берлусконі
Поліція розганяє дубинками демонстрантів у капюшонах, що підпалюють барикади в історичному центрі столиці
Джон Гупер, Рим. Guardian
У тривожних обставиних насилля в парламенті й поза ним, Сільвіо Берлусконі усе ж витримав вотуми довіри 14 грудня в обох палатах італійського парламенту.
Збереження його правого уряду спричинило багато заворушень протесту в Римі. Демонстранти в капюшонах і шоломах встановлювали палаючі барикади, атакували поліцію палицями й ломаками, розбивали вікна крамниць та банків і підпалювали автомобілі, поліцейські фургони й транспортні засоби місцевої влади. У відповідь на це поліція пустила в хід дубинки, сльозогінний газ і, згідно зі свідченнями, подекуди й просто безладні удари на всі боки.
Є повідомлення про дев’яносто поранених, у тому числі 50 поліціянтів. Згідно з даними поліції, 41 людину заарештовано.
У парламенті політики майже дійшли до бійки, так що їх мусили рознімати охоронці. Галас піднявся, коли одна депутатка, що мала підтримувати опозицію, змінила свій голос в останню хвилину. Згідно з дещо сумнівними свідченнями, один політик назвав Катю Полідорі "курвою", за що на нього напав депутат, лояльний до уряду.
Полідорі й два інші колишні опозиціонери забезпечили прем’єр міністру 314-311 голоси в палаті депутатів. Берлусконі здобув перемогу в голосуванні також і в сенаті, зі 162-135 голосами.
Прохід прем’єра у верхній палаті полегшило тактичне утримання від голосування групи опозиціонерів, лояльних до його колишнього депутата, Джіанфранко Фіні. Для Фіні результатом голосування була різка відсіч, що змушує сумніватися щодо його тактики й рішень.
Виникає одне питання: чому в різних районах Рима поліція очевидно була захоплена зненацька групами демонстрантів, що відколювалися від загального маршу десятків тисяч протестуючих проти уряду та наслідків застою.
До опонентів парламенту, що серед них були і члени профспілок та революційні соціалісти з червоними прапорами, приєдналися студенти з протестом проти недавно введеної університетської реформи, а також люди, що залишилися без даху над головою через торішній землетрус у Л’Акілі. Демонстранти заповнили широкий проспект, що йде від Колізею через старовинні римські форуми.
Коли демонстрація наблизилася до лабіринту історичного центру Рима, де розташовані обидві палати парламенту, вже можна було спостерігати перші ознаки насилля. Місто потрясли кілька вибухів. Групи демонстрантів відколювалися від маршу й підривали саморобні бомби.
Одна з бомб влучила в урядовця, коли той виходив з будівлі парламенту. Поліція й демонстранти зчинили сутички в кількох місцях Рима, після яких кілька районів міста вкрилися залишками автомобілів, битим склом, бруківкою і камінням з барикад.
На П’яцца дель Пополо, де відбулися найбільш криваві сутички, піднялися дві густі колони диму від барикади, змішаного зі сльозогінним газом, який пускали в дію, щоб розігнати демонстрантів. Студентські демонстрації відбувалися і в інших містах Італії, в тому числі у Мілані, де студенти на якийсь час захопили фондову біржу.
Опоненти Берлусконі в парламенті не змогли скинути прем’єра, навіть попри зусилля трьох депутаток, що все-таки прийшли віддати свої голоси проти уряду на останніх місяцях вагітності. Одна з них, Джулія Косенца, прибула в кареті швидкої допомоги. Іншу, Джулію Бонджорно, привезли в інвалідному кріслі.
Третя депутатка з Демократичної партії - найбільшої італійської опозиційної групи - Фредеріка Могеріні, на дев’ятому місяці вагітності заявила, що завадити їй проголосувати можуть хіба що пологи.
На завершення напруженого дня прем’єр-міністр і більшість його послідовників вийшли з нижньої палати парламенту під час останніх етапів дебатів, на знак протесту проти запальної риторики найзапеклішого ворога Берлусконі, лідера партії "Принципова Італія", Антоніо ді П’єтро.
"З нашого прем’єр-міністра глузують за кордоном", - сказав ді П’єтро, стверджуючи, що Берлусконі "купив депутатів опозиції, щоб забезпечити собі більшість". Двоє політиків з партії ді П’єтро змінили свої позиції у ході голосування.
П’єр Луїджі Берсані, лідер Демократичної партії, заявив, що прем’єр здобув "піррову перемогу" через "абсолютно скандальну торгівлю голосами". Кілька коментаторів зазначили, що коаліція при владі не має абсолютної більшості голосів, тож, коли партія Фіні в стійкій опозиції, уряд матиме серйозні проблеми з прийняттям законів у парламенті.
Однак Берлусконі нині заявив: "Немає альтернативної більшості, тому ми маємо продовжувати". Він додав, що спробує збільшити відсоток більшості на свою користь, зокрема назвав як можливе поповнення її консервативний Християнський демократичний союз Центру. Відколи Фіні повстав проти уряду, Берлусконі залежить тільки від своєї власної партії - "Людей свободи" і "Північної ліги".
"Є парламентарі, що після сьогоднішніх подій могли б повернутися до парламентських груп "Людей свободи", або принаймні до нашої ширшої коаліції", - сказав Берлусконі. "Я маю на увазі Християнський демократичний союз та інші партії, що не хочуть залишатися на узбіччі політики".
Вважалося, що Північна ліга, яка вимагала позастрокових виборів, мала б заперечувати проти об’єднання з "Христянськими демократами". Але її лідер, Умберто Боссі, зазначив: "На "Християнських демократах" нема вето".
Гірко розчарований Джіанфранко Фіні заявив, що його поразку зробили ще більш болючою три його депутати, що змінили свої рішення на користь парламенту в останню хвилину. Один з них несподівано покинув палату. Двоє проголосували за Берлусконі.
Без цих раптових змін переконань голосування мало б інші результати. Фіні знав, що дехто сумнівався щодо скидання уряду, але вважав, що він переконав цих парламентарів зверненням до Берлусконі з пропозицією скласти повноваження і створити нову адміністрацію з іншою програмою дій.
Голосування було причиною звинувачення італійського прем’єра-мільярдера в корупції. Депутат помірковано лівої Демократичної партії, найбільшої групи в опозиції, змінив свою думку на користь уряду в ході голосування, як і два інші депутати з партії "Принципова Італія", що її лідер, Антоніо ді П’єтро, розпочав розслідування з цього приводу.
Одного з чотирьох сенаторів, що несподівано змінили позицію в останню хвилину, було виключено з партії - сіцілійського "Руху за авторномію". Сенатор цієї партії сказав: "Ця купівля-продаж [голосів] ... перетворила парламент на такий собі ринок худоби".
Джон Гупер
Переклад, тов. Роксолана, "Пряма дія"
Читати статтю на профспілковому сайті >>>