За студентів чи за расу?
На фото: нападу ультраправих на студентів під комітетами парламенту 28 лютого
Якщо грецькі та італійські студенти звикли ходити на мітинги й боротись за свої права, то їх українські колеги цьому тільки вчаться. Слід сказати, вчаться успішно. І кілька масштабних протестів за останні пів року - яскраве тому підтвердження. Разом з тим греки та італійці звикли й до іншого - давати відсіч регулярним провокаціям неофашистів. З огляду на події 28 лютого, вітчизняному студентському рухові теж доведеться засвоїти цю навичку.
Малоприємна несподіванка
Ранок, 28 лютого. Ніщо не віщувало біди. Студенти різних столичних вишів поволі стягувались до м. Арсенальна. Саме тут мала розпочатися акція “Проти деградації освіти” - вже другий масовий протест у однойменній кампанії. Як і акцію місячної давнини її організували три молодіжні структури: Незалежна студентська профспілка “Пряма дія”, Громадянський рух “Відсіч” та “Фундація регіональних ініціатив”. Жодних партій.
Попри ідеологічні розбіжності - антиавторитарні ліві (ПД), ліберали (ФРІ), та нацдеми (Відсіч) - ці молодіжні організації вже тривалий час діють у коаліції. Саме вони вивели студентів 31 січня на першу акцію проти нового закону “Про вищу освіту”, та проти скорочення держзамовлення. Протягом лютого активісти всіх трьох організацій регулярно дають прес-конференції, агітують студентів, проводять робочі зустрічі. Словом, кампанія набирає обертів.
І от черговий протест. Студентська демонстрація в останній день зими знову планувалась “аполітичною”. Без жодних прапорів та навіть без організаційної символіки. Про участь професійних політиків із партійних структур і мови не могло йти.
Яке ж здивування було у студентів та активістів, коли прийшовши на зазначене місце, вони побачили добре організовану групу із 40 молодиків під жовто-блакитними прапорами.
З'явились вони на півгодини раніше за інших, встигли спалити радянський прапор (питається, навіщо?) і вже активно роздавали коментарі пресі - видно, готувалися заздалегідь. Принесли з собою і відповідну атрибутику: наприклад, антисемітську карикатуру на Табачника, якому домалювали пейси. А ще два банери з доволі промовистими написами: “Соціал-націоналістичні профспілки України” і “Геть ліваків-українофобів зі студентського руху!” Не важко здогадатись, що під “ліваками-українофобами” малась на увазі профспілка “Пряма дія”. Добра половина членів профспілки україномовні, і, мабуть, саме в цьому молодики узріли їхню українофобію. Коротше кажучи, чотири десятки кремезних хлопців прийшли аби відверто провокувати учасників мітингу.
Ба більше, у молодиків була заявка на окрему акцію. Окремою колоною вони і рушили до Верховної ради. Та скільки “соціал-націоналісти” не закликали студентів приєднуватися до них, їхня колона не поповнилась, залишившись в кількості 40 чоловік. До слова, колона студентських організацій налічувала близько 300 демонстрантів. Красномовно, чи не так?
Вибившись в “авангард”, колона ультраправих першою досягла комітетів Верховної Ради і заблокувала вхід. Саме туди, де і був запланований студентський пікет. Очевидно, молодики зайняли це місце спеціально, аби не допустити туди студентів. Крім того вони заблокували доступ до звукової апаратури, яку організатори приготували для публічних виступів. А при першій же спробі студентів пройти під комітети, праворадикали спровокували сутичку, змусивши втрутитись у ситуацію загін “Беркуту”.
Забігаючи наперед, слід зазначити, що версія про “напад лівих” під комітетами ВР не витримує жодної критики. В перших рядах студентів йшли в тому числі й доволі тендітні дівчата, які уж точно не могли йти на “штурм”. Один за активістів “Прямої дії”, який опинився в епіцентрі сутички, пригадує показовий момент: “До мене підбіг здоровий хлопчина і з криками “П'ята колона!” став бити в обличчя”. Дісталось і звичайним студентам, котрі прийшли на мітинг... навіть дівчатам.
І знову знайомі обличчя
Та все ж, ким були незвані гості студентської акції? Факти вказують на те, що це була “збірна солянка” із наці-скінхедів та членів ультраправих організації, яких пригріла на грудях, здавалось би, респектабельна партія ВО “Свобода”.
Почнемо з очевидного. “Соціал-національні профспілки України” - саме їх банер, прикрашений символікою дивізії СС “Дас Райх”, гордо майорів у колоні провокаторів. Ця структура є ніщо інше як підрозділ ультраправої оргнізації СНА (Соціал-націоналістична асамблея). По правді кажучи, їм в пору було б називатися саме “нацонал-соціалістиною”, але гріхи попередників не дозволяють їм відкрито говорити про власні погляди. Втім, свої симпатії до Адольфа Гітлера члени СНА ніколи і не приховували. В ідеологічних документах організації чорним по білому записано, що вона стоїть на позиціях “расового соціал-націоналізму”, а бійці СНА із завидною регулярністю проводять расові чистки на вулицях Харкова та інших міст, нападаючи на іноземців з “не арійським” кольором шкіри. Можливо, на студентську акцію вони також прийшли аби вигнати звідти “генетичне сміття”?
Однак, судячи з усього, далеко не СНА керувала процесом. Заявником “альтернативної акції” виявився Едуард Ігольніков, активіст тієї самої ВО “Свобода”. Його чітко видно на фотографіях, так само як й інших соратників по партії. Наприклад, серед провокаторів був помічений і Юрій Ноєвий, більш відомий під прізвиськом “Квітень” - заступник голови київської міської організації ВО “Свобода, а в минулому - співзасновник неонацистської Націонал-трудової партії. Інший “свободівець” - Євген Карась - чи не найактивніший промовець ультраправої групи. А очолив колону провокаторів іще один член тієї ж партії Олександр Аронець.
З'явились й інші доволі помітні діячі ультраправого руху. Приімром, Олексій Бешуля, на прізвисько “Обама”. Цей персонаж частий гість студентських акцій. В 2009 році, коли “Пряма дія” проводила зібрання студентів КНУ ім. Шевченка з приводу введення платних послуг, Бешуля закликав молодь не йти на акцію протесту, мотивуючи тим, що її організовують “марксисти, анархісти і антифа”. В ті роки соціальні проблеми студентів мало хвилювали праворадикалів, і вони надавали перевагу мітингам проти мігрантів. Та з часом “Обама” і його компанія самі стали ходити на акції, організовані тією ж “Прямою дією”. Але приходили вони не з пустими руками. Наприклад, на акцію в жовтні минулого року, ультраправі на чолі з “Обамою” принесли кілька антисемітських плакатів, чим ледь не дискредитували протест в очах журналістів.
Решта учасників правої колони не менш колоритні - футбольні хулігани київського “Динамо”, наці-скінхеди. Так вже повелося, без мобілізації футбольних фанатів, серед яких нацистські ідеї взагалі вважаються нормою, не обходиться жодна праворадикальна акція.
На перший погляд, дивує, що, претендуючи на широку електоральну підтримку, “Свобода” співпрацює із відвертими маргіналами - “расовими соціал-націоналстіами” і фанатами. Але мало, хто пам'ятає, звідки бере коріння сама партія. В 90-х вона називалась СНПУ (Соціал-національна партія України), а її логотипом був той самий символ дивізії “Дас Райх”. Тому настільки тісна інтегрованість партії із колами вуличних неонацистів не повинна дивувати.
Цікавий момент. Група провокаторів представилась як ініціатива “Український студент” і відхрестилась від будь-яких партій, в тому числі й від “Свободи”. Але недолік вийшов. Заяви із позицією УС, розсилав ніхто інший як прес-служба вже згадуваної партії. Сама ж ініціатива з'явилась на просторах інтернету акурат після проведення акції. До цього її попросту не існувало! Вочевидь, “організацію” придумали вже на місці проведення протесту, аби перед журналістами не осоромитись.
З усього викладеного напрошуєтеся лише один висновок: праворадикали, і зокрема ВО “Свобода” ображені, що студентський рух обходиться і без їхніх послуг. Навіть присутність у русі цілком патріотичних студентів із “Відсічі” не зупиняє ультраправих перед їхніми провокаціями. Виявляється, ходити на демонстрації виключно під соціальними гаслами - неправильно і злочинно. Чому б, наприклад, не привнести у кампанію “расово виправдані” антисемітські нотки? Чому б в черговий раз не “засвітити” обличчя видних партійних функціонерів?
Дещо про напад і нападників
Яскравим завершенням подій 28 лютого став напад на організаторів студентського протесту на Контрактовій площі. В обідню годину студенти вирішили зайти перекусити в “Пузату хату”. Але коли помітили групу агресивних молодиків, схожих на учасників ультраправої колони, студенти вирішили поїсти деінде. На жаль, не судилося. Молодики також помітили їх і кинулись навздогін.
П'ятнадцяти кремезним нападникам мусили протистояти стільки ж студентів, половина з яких - дівчата. Хто вийшов переможцем із сутички, зрозуміти не важко. Голову студколегї НаУКМА Єгора Стадного повалили на землю і били ногами... вчотирьох. Не пощастило й активісту “Прямої дії” Андрію Мовчану - його під час бійки витягли на проїжджу частину і кілька разів вдарили головою об коліно. Отримати від нацистів судилося навіть звичайні перехожій, яка випадково опинилась в цьому місці.
Сумнівів не було - нападали ті ж самі люди, котрі вчинили провокацію на марші. Остаточно в цьому переконалися, коли порівняли кадри, зроблені під час нападу, із фотографіями з акції. Одні й ті ж обличчя!
До слова, вуличний терор для неонацистів не в новинку. Але якщо раніше вони били переважно іноземців та опонентів-антифашистів, то зараз жертвами агресії вже не вперше стають громадські активісти.
Напад нацистів на студентів обурив навіть Почесного президента НаУКМА В'ячеслава Брюховецького. Ввечері в ефірі “5 каналу” він, не стримавши емоцій, заявив: “Знаю, що студентів навіть перестріли біля метро Контрактова площа, коли вони вже йшли з мітингу. Я у своїй юності знав, що треба бити в морду. Кажу грубо, але не закликаю студентів це робити. Проте такі люди знають одне - бий першим по морді. Якщо з ними розмовляти, то толку не буде".
Що далі?
Провокація ультраправих не перша і, на жаль, не остання. Інакше як штрейкбрехерами - людьми, що зривають протест - назвати їх важко. Подати студентський рух як зграю расистів та антисемітів, або ж як припартійний проект вигідно насамперед владі. І провокація зіграла їй на руку. Але це не привід посипати голову попелом. Це урок, який варто засвоїти.
З 28 лютого студентський рух вже не буде таким як раніше. Якщо до провокації ультраправих хтось іще мав ілюзії щодо “відкритості акцій для всіх”, тепер ситуація інша. Наразі студентам зрозуміло, що людям, котрі сповідують расизм та антисемітизм, на соціальних протестах не місце. Не місце тут і партійним політикам, бажаючим пропіаритись на студентах.
А далі. Далі - діяльність. Буде продовження кампанії “Проти деградації освіти”. Буде така ж профспілкова робота: критика, агітація, боротьба. тільки тепер досвід італійців та греків у їхній боротьбі з провокаціями стає для нас все більш актуальним.
Колектив Незалежної студентської профспілки “Пряма дія”