Заплачений Штраф
Сьогодні чудовий літній день… трішки дощовий, трішки вітряний, проте, в принципі, приємний… Перед початком робочого дня я вирішив поїхати поплавати в басейн, відтак, встав з самого ранку, одівся, поїв, взяв улюблену книжку, щоб почитати в дорозі, і зачинивши двері, попрямував до зупинки… Сьогодні я вирішив їхати трамваєм, так як це дешевше, а гроші мені ой як потрібні (Софійка приїхала аж на тиждень :))… Купивши квиток, я занурився в чудову книжку “Прогулянки по воді”, книжку про те, що життя з Богом вимагатиме від мене постійної довіри, у тому, що щоб не відбулось - усе буде сприяти на краще… Такі хороші істини я приймав з повним смиренням і впевненістю у тому, що ці слова абсолютна беззаперечна і безапеляційна правда, яка забезпечить інтерес і непередбачуваність мого життя…
Все було дуже світло і гарно, аж доки до мене не підійшов контролер і не попросив показати свого квитка… Я, з викликаючим спокоєм дістав квиток з кишені і віддав його в руки контролера, на що почув, що мені доведеться сплатити штраф, так як він не закомпостований… Те, що було далі я думаю розповідати не варто… ми роздули шум на весь трамвай, за мене почали втручатись хороші бабусі, який у нашому місті ніколи не забракне, підійшов ще якийсь здоровий дядько, який постійно хотів мене взяти за плече… Словом, ми зійшлись на тому, що ми підемо у їхній відділ і там будемо говорити з їхнім юристом… по дорозі я думав втікнути, проте мій великий рюкзак за спиною стримав мене від цієї ідеї… Я ще трішки посварився у відділі, заплатив 15 грн. штрафу і у пригніченому настрої пішов вже не на басейн, а на роботу, починати свій чудовий новий день - 11-ий місяців наших з Софійкою відносин…
Протягом моєї подорожі на роботу у мене в голові виникало безліч сумбурних ідей, я багато сварився на всіх, кого міг прив’язати до цієї історії… проте, кінцеві мої думки мене наштовхнули на мрію про те, як би було б добре, якби хтось встав і сказав: “Облиште його, ідіть сюди, не псуйте хлопцеві день - я заплачу його штраф”… З цими думками я прийшов на роботу і перше, що вирішив зробити - це записати вдячність за те, що мій Друг - Ісус, одного дня заплатив за мене увесь мій штраф і тепер я ходжу з хорошим настроєм, адже мені не доведеться йти у цей відділ, а прямою дорогою на басейн плавати…)))… А ще я зрозумів, що насправді був винним, а реакція моя була далекою від відповідної у даній ситуації... Розуміння усіх цих речей змінило мій настрій, а усвідомлення того, що істини, які я читаю в книжках потрібно не лише розуміти, але й жити ними, взагалі заставляє мене щиро усміхатись монітору…)))
Усім гарного дня…)))