Довічнику Каверзіну прийдеться відбитися від прокуратури ще й у касації.
Оригинал взят у price_club в Каверзіну прийдеться відбитися від прокуратури ще й у касації.
На рішення апеляційного суду прокуратура планує подати касаційну скаргу, мовляв би на звільненому тяжкі злочини, у т.ч. вбивство співробітників правоохороних органів.
Напевно прокуратура рахує, що осліпша людина, інвалід по зору 1 групи, внаслідок катування співробітниками правоохороних органів, на шлях виправлення не стала, здібна до вчинення нових злочинів.
Оригинал взят у price_club в ЗВІЛЬНЕНО ДОВІЧНИКА.
43-літнього Олександра Каверзіна, засудженого, зокрема, за 13 епізодів умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, звільнено від довічного позбавлення волі. Таке рішення 03 листопада прийняв Вінницький апеляційний суд, бо встановив: існує суттєва загроза життю і здоров’ю чоловіка.
Олександр Каверзін - інвалід 1 групи по зору, страждає внутрішньочерепним тиском, який може спровокувати інсульт. Осліп чоловік від катувань, що завдали йому працівники міліції. Про це дізнався і Європейський Суд з прав людини.
«Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 15 травня 2012 року у справі «Каверзін проти України» (заява 23893/03) встановлено порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з катуванням заявника працівниками міліції; порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з непроведенням органами влади ефективного розслідування за скаргою заявника на катування; порушення статті 3 Конвенції з огляду на відсутність у період з січня до вересня 2001 року адекватної медичної допомоги у зв’язку з ушкодженням ока; порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з застосуванням до заявника наручників у Дніпропетровській колонії», - йдеться в ухвалі Апеляційного суду Вінницької області.
Також суд керувався рішенням ЄСПЛ у справі «Лорс проти Нідерландів». У ньому - мова про те, що «повна сенсорна ізоляція, поєднана з тотальною соціальною ізоляцією, може знищити особистість та становить форму негуманного поводження, яка не може бути виправдана потребами забезпечення безпеки за будь-яких причин».
Олександр Каверзін обвинувачувався у вбивстві семи осіб, серед яких - троє працівників міліції. Також він засуджений за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, незаконне зберігання вогнепальної зброї, бандитизм та розбій.
Оригинал взят у price_club в ЗВІЛЬНЕНО ДОВІЧНИКА.
Загалом засуджених до довічного позбавлення волі в Україні налічується близько 2000. Якщо не рахувати окуповані території, то засуджених до довічного позбавлення волі близько 1600 осіб.
[Читати далі ...]
Підставою для звільнення довічника стала набута сліпота внаслідок катування з боку правооохороних органів.
Таке рішення прийняв Апеляційний суд Вінницької області по справі № 127/22694/16-к
Мова судовому рішенні йде про Олександра Каверзіна - лідера злочинного угруповання, якого суд засудив до довічного ув'язнення у 2002 році за вбивство семи людей.
Засуджений подав проти України позов до Європейського суду з прав людини, стверджуючи, що в міліції до нього застосували тортури, і відсудив у держави значну грошову компенсацію.
Крім того, Каверзін скаржився на відсутність належного лікування. Він стверджує, що після застосування до нього тортур через неправильне лікування він осліп.
Але це не перший випадок звільнення довічника в Україні.
06.07.2017 року колегією суддів Сосновського району міста Черкаси під головуванням судді Чечот Алли Антонівни, за участі суддів Мельник Ірини Олександрівни та Рябухи Юрія Володимировича, ухвалене знакове рішення про зміну міри запобіжного заходу щодо громадянина України Василя Лапшова з тримання під вартою на домашній арешт з 22:00 години вечора до 06:00 ранку з обов’язковим перебуванням за місцем мешкання. Василь Лапшов був звільнений з під варти просто в залі суду.
«Я, Василь Лапшов, був засуджений до довічного позбавлення волі. Через чисельні порушення, допущенні судом першої інстанції, вирок був скасований. У зв’язку з чисельними порушеннями прав людини під час досудового і судового слідства правоохоронними органами розпочато кримінальне провадження, яке знаходиться на стадії початкового розгляду (за № 42015250000000229 від 06.07.2015 року за ст. 373, 374, 365, 371, 364 КК України). Під вартою я перебував понад сім з половиною років. Не зважаючи на моє звільнення на даному етапі говорити про справедливий суд вважаю зарано, але ми бачимо, в даному випадку є позитивні моменти, хоча б те, що я не перебуватиму під вартою, позитивно впливатиме на мене і на мою сім’ю. Це в якійсь мірі поновлює мої права».
Нагадаємо, що Василь Лапшов був затриманий 27.12.2009. без рішення суду і взагалі правового обґрунтування. Як розповідає сам Лапшов: «В цей день мені подзвонив Шемоня Валентин (знайомий) і попросив вийти, повідомив, що в нього проблеми, запропонував зустріч біля будинку, в якому раніше жив». Після того, як Лапшов прибув на призначене місце зустрічі, невідомі люди, які не представилися, одягли йому мішок на голову й посадили в машину. Після цього відвезли в Черкаський районний відділ міліції, де дві доби катували та знущалися з метою отримання зізнання у скоєнні злочинів. Висоцький Руслан Іванович, заступник начальник карного розшуку цього ж відділення поліції (тодішньої міліції), керував процесом тортур і безпосередньо брав участь у катуваннях. Люстраційний процес не позначився на цьому керівникові і зараз він працює в Києві, де очолює один з лінійних відділів поліції. У тортурах також брали участь слідчий, що очолював слідчу групу, Сав’як Юрій Несторович, і слідчий Шевченко Владислав Валентинович.
Через дві доби, як свідчать матеріали справи, тобто 29.12.2009 року, Василь Лапшов «добровільно» з’явився в цей же Черкаський районний відділ міліції з явкою з повинною та «зізнався» в скоєнні низки страшних злочинів, а саме: подвійному вбивстві, пограбуванні інкасаторів Укрпошти, зберіганні зброї та інших. В матеріалах справи зазначено, що цю явку з повинною від Лапшова відібрав Король Олександр Миколайович, начальник дільничних інспекторів, якій взагалі не мав стосунку до проведення слідчих дій у кримінальній справі.
Ляшко Володимир Павлович, тодішній Черкаський районний прокурор, здійснював нагляд за дотриманням законності під час досудового слідства.
Другий фігурант цієї справи Сергій Дубан (ім’я та прізвище змінене автором), переніс тортури, про що є медичні свідчення, оговорив Лапшова й визнав, що він (Дубан) був причетний до скоєння злочинів, але наміру на вбивство не мав, тому кваліфікацію обвинувачення вважає перевищеною.
Дубан був затриманий 26.12.2009 року за тією ж самою схемою - йому зателефонував той самий Шемоня і запропонував Дубану зустрітися.
Адвокат свідчить, що в матеріалах справи відсутні докази вини Лапшова.
Загалом в нашій країні є низка людей, що були засуджені за старим радянським кримінально-процесуальним кодексом, якому на сьогоднішній день вже 57 років. Цей кодекс діяв до 2012 року. Ці люди були засуджені за старими стандартами доведення. У 2012 році, коли був ухвалений новий кримінальний процес, ми питали у суспільства, як бути з тими людьми, які були засуджені за старим стандартом доведення. Нагадаю, що з 2010 року в нашій країні фактично відсутня процедура виправлення судових помилок. Після того, як відбулася так звана «мала судова реформа», коли у Верховного суду забрали повноваження перегляду кримінальних справ в порядку виключного провадження, були створені Вищі спеціалізовані суди. Деякі люди тоді опинилися в такій ситуації, коли вони були позбавлені права звернутися до суду. Багато з цих людей за першої інстанції взагалі були засуджені апеляційним судом. Коли людина вчинила дрібний злочин - вкрала гаманець або курку, її судив місцевий суд. Потім людина йшла в апеляційний суд, а потім цю справу розглядав Верховний суд. Особи засуджені за тяжкі та особливо тяжкі злочини за першої інстанції були засуджені апеляційним судом. Потім, коли відбувалася апеляція, вони зверталися до Верховного суду, в той час, як Верховний суд не був наділений повноваженнями і компетенцією, аби розглядати справи в контексті апеляційного провадження. Навіть в цьому випадку ці люди були позбавлені права на апеляцію.
Якусь невелику кількість з цих довічників засудили вже за новими стандартами доведення, після 2012 року. А інші - це величезний пласт. Декілька з них взагалі були засуджені до розстрілу. Тільки завдяки мораторію на застосування смертної кари вони вижили. Ми акцентували увагу на тому, що багато хто з цих людей був засуджений несправедливим судом. Ми акцентували увагу на таких справах, де обвинувачення ґрунтується виключно на вибитих зізнаннях, отриманих під тортурами, від яких людина на суді відмовляється. Але попри це суд бере їх до уваги і каже, що таким чином людина намагалася уникнути відповідальності.
Взагалі для покращення становища довічно засуджених громадські активісти пропонували Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини запровадити такий механізм, який діє в Польщі. Польський Омбудсмен наділений повноваженнями і компетенцією як на власний розсуд, так і за клопотанням особи звернутися до Високого суду і клопотати про перегляд тієї чи іншої справи. Наш Омбудсмен такими повноваженнями не наділений.
Ця ідея виникла в рамках законопроекту, який був зареєстрований в Парламенті. Але цей законопроект не передбачав перегляд справ цієї категорії. Він передбачає вже в подальшому, коли працює новий кримінальний процес. Тобто він передбачає рік після ухвалення остаточного рішення суду, коли можна звернутися до Офісу Омбудсмена. А що робити тим людям, які вже 20 років відбувають покарання?
До 2001 року люди не мали можливості звернутися до Європейського суду. Я впевнено можу заявити, що самі скарги до Європейського суду взагалі не відправлялися. Люди були фактично позбавлені права звернутися до Європейського суду. Але Європейський суд не звертає на це увагу. Там чіткий термін - півроку після остаточного рішення суду. Після цього звертатися до Європейського суду вже неможливо.
Тобто якщо ув’язнені втратили можливість звернутися до Європейського суду та інших міжнародних інстанцій, то їм взагалі немає куди звертатися?
Так і є. Є така процедура - перегляд справи за нововиявленими обставинами. Ми намагаємося стукати і в ці двері. Наприклад, експертний висновок, зроблений державною експертизою, повністю суперечить експертному висновку, який було покладено в обвинувачення. Навіть за таких обставин суди не приймають такі справи. Чому? Тому що у всіх цих справах слідство вела прокуратура. А кожна справа тягне за собою низку порушень прав людини і злочинів. Кожна справа містить в собі катування, приниження абощо. Часто висновки в матеріалах справи не відповідають фактичним обставинам подій, і в тому числі вироку. У вироку написано одне, в матеріалах справи - зовсім інше.
Статистика виправдувальних вироків в Україні була 0,02%. Це говорить про те, що всі вироки були обвинувальні. У який спосіб брався цей відсоток? Особі висувалося кілька обвинувачень. Наприклад, пограбування, зґвалтування і зберігання зброї. От за зберігання зброї його виправдовують, а за більш тяжкі злочини людину обвинувачують. В Україні не було виправдувальних вироків взагалі. Прокуратура, слідство і суд працювали в одному тандемі.
Тобто більше 1000 «довічників» ув’язнені на підставі сумнівних вироків і нажаль сьогодні поки що немає дієвої процедури перегляду таких рішень судів.
Деякі поліпшення становища незаконно ув'язнених надав так званий закон Савченко, коли суд за клопотанням сторони, зазвичай засудженого, зараховував один день арешту в СІЗО як два дні відбування покарання у колонії.
Але через деякий час даний закон було змінено.
На рішення апеляційного суду прокуратура планує подати касаційну скаргу, мовляв би на звільненому тяжкі злочини, у т.ч. вбивство співробітників правоохороних органів.
Напевно прокуратура рахує, що осліпша людина, інвалід по зору 1 групи, внаслідок катування співробітниками правоохороних органів, на шлях виправлення не стала, здібна до вчинення нових злочинів.
Оригинал взят у price_club в ЗВІЛЬНЕНО ДОВІЧНИКА.
43-літнього Олександра Каверзіна, засудженого, зокрема, за 13 епізодів умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, звільнено від довічного позбавлення волі. Таке рішення 03 листопада прийняв Вінницький апеляційний суд, бо встановив: існує суттєва загроза життю і здоров’ю чоловіка.
Олександр Каверзін - інвалід 1 групи по зору, страждає внутрішньочерепним тиском, який може спровокувати інсульт. Осліп чоловік від катувань, що завдали йому працівники міліції. Про це дізнався і Європейський Суд з прав людини.
«Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 15 травня 2012 року у справі «Каверзін проти України» (заява 23893/03) встановлено порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з катуванням заявника працівниками міліції; порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з непроведенням органами влади ефективного розслідування за скаргою заявника на катування; порушення статті 3 Конвенції з огляду на відсутність у період з січня до вересня 2001 року адекватної медичної допомоги у зв’язку з ушкодженням ока; порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з застосуванням до заявника наручників у Дніпропетровській колонії», - йдеться в ухвалі Апеляційного суду Вінницької області.
Також суд керувався рішенням ЄСПЛ у справі «Лорс проти Нідерландів». У ньому - мова про те, що «повна сенсорна ізоляція, поєднана з тотальною соціальною ізоляцією, може знищити особистість та становить форму негуманного поводження, яка не може бути виправдана потребами забезпечення безпеки за будь-яких причин».
Олександр Каверзін обвинувачувався у вбивстві семи осіб, серед яких - троє працівників міліції. Також він засуджений за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, незаконне зберігання вогнепальної зброї, бандитизм та розбій.
Оригинал взят у price_club в ЗВІЛЬНЕНО ДОВІЧНИКА.
Загалом засуджених до довічного позбавлення волі в Україні налічується близько 2000. Якщо не рахувати окуповані території, то засуджених до довічного позбавлення волі близько 1600 осіб.
[Читати далі ...]
Підставою для звільнення довічника стала набута сліпота внаслідок катування з боку правооохороних органів.
Таке рішення прийняв Апеляційний суд Вінницької області по справі № 127/22694/16-к
Мова судовому рішенні йде про Олександра Каверзіна - лідера злочинного угруповання, якого суд засудив до довічного ув'язнення у 2002 році за вбивство семи людей.
Засуджений подав проти України позов до Європейського суду з прав людини, стверджуючи, що в міліції до нього застосували тортури, і відсудив у держави значну грошову компенсацію.
Крім того, Каверзін скаржився на відсутність належного лікування. Він стверджує, що після застосування до нього тортур через неправильне лікування він осліп.
Але це не перший випадок звільнення довічника в Україні.
06.07.2017 року колегією суддів Сосновського району міста Черкаси під головуванням судді Чечот Алли Антонівни, за участі суддів Мельник Ірини Олександрівни та Рябухи Юрія Володимировича, ухвалене знакове рішення про зміну міри запобіжного заходу щодо громадянина України Василя Лапшова з тримання під вартою на домашній арешт з 22:00 години вечора до 06:00 ранку з обов’язковим перебуванням за місцем мешкання. Василь Лапшов був звільнений з під варти просто в залі суду.
«Я, Василь Лапшов, був засуджений до довічного позбавлення волі. Через чисельні порушення, допущенні судом першої інстанції, вирок був скасований. У зв’язку з чисельними порушеннями прав людини під час досудового і судового слідства правоохоронними органами розпочато кримінальне провадження, яке знаходиться на стадії початкового розгляду (за № 42015250000000229 від 06.07.2015 року за ст. 373, 374, 365, 371, 364 КК України). Під вартою я перебував понад сім з половиною років. Не зважаючи на моє звільнення на даному етапі говорити про справедливий суд вважаю зарано, але ми бачимо, в даному випадку є позитивні моменти, хоча б те, що я не перебуватиму під вартою, позитивно впливатиме на мене і на мою сім’ю. Це в якійсь мірі поновлює мої права».
Нагадаємо, що Василь Лапшов був затриманий 27.12.2009. без рішення суду і взагалі правового обґрунтування. Як розповідає сам Лапшов: «В цей день мені подзвонив Шемоня Валентин (знайомий) і попросив вийти, повідомив, що в нього проблеми, запропонував зустріч біля будинку, в якому раніше жив». Після того, як Лапшов прибув на призначене місце зустрічі, невідомі люди, які не представилися, одягли йому мішок на голову й посадили в машину. Після цього відвезли в Черкаський районний відділ міліції, де дві доби катували та знущалися з метою отримання зізнання у скоєнні злочинів. Висоцький Руслан Іванович, заступник начальник карного розшуку цього ж відділення поліції (тодішньої міліції), керував процесом тортур і безпосередньо брав участь у катуваннях. Люстраційний процес не позначився на цьому керівникові і зараз він працює в Києві, де очолює один з лінійних відділів поліції. У тортурах також брали участь слідчий, що очолював слідчу групу, Сав’як Юрій Несторович, і слідчий Шевченко Владислав Валентинович.
Через дві доби, як свідчать матеріали справи, тобто 29.12.2009 року, Василь Лапшов «добровільно» з’явився в цей же Черкаський районний відділ міліції з явкою з повинною та «зізнався» в скоєнні низки страшних злочинів, а саме: подвійному вбивстві, пограбуванні інкасаторів Укрпошти, зберіганні зброї та інших. В матеріалах справи зазначено, що цю явку з повинною від Лапшова відібрав Король Олександр Миколайович, начальник дільничних інспекторів, якій взагалі не мав стосунку до проведення слідчих дій у кримінальній справі.
Ляшко Володимир Павлович, тодішній Черкаський районний прокурор, здійснював нагляд за дотриманням законності під час досудового слідства.
Другий фігурант цієї справи Сергій Дубан (ім’я та прізвище змінене автором), переніс тортури, про що є медичні свідчення, оговорив Лапшова й визнав, що він (Дубан) був причетний до скоєння злочинів, але наміру на вбивство не мав, тому кваліфікацію обвинувачення вважає перевищеною.
Дубан був затриманий 26.12.2009 року за тією ж самою схемою - йому зателефонував той самий Шемоня і запропонував Дубану зустрітися.
Адвокат свідчить, що в матеріалах справи відсутні докази вини Лапшова.
Загалом в нашій країні є низка людей, що були засуджені за старим радянським кримінально-процесуальним кодексом, якому на сьогоднішній день вже 57 років. Цей кодекс діяв до 2012 року. Ці люди були засуджені за старими стандартами доведення. У 2012 році, коли був ухвалений новий кримінальний процес, ми питали у суспільства, як бути з тими людьми, які були засуджені за старим стандартом доведення. Нагадаю, що з 2010 року в нашій країні фактично відсутня процедура виправлення судових помилок. Після того, як відбулася так звана «мала судова реформа», коли у Верховного суду забрали повноваження перегляду кримінальних справ в порядку виключного провадження, були створені Вищі спеціалізовані суди. Деякі люди тоді опинилися в такій ситуації, коли вони були позбавлені права звернутися до суду. Багато з цих людей за першої інстанції взагалі були засуджені апеляційним судом. Коли людина вчинила дрібний злочин - вкрала гаманець або курку, її судив місцевий суд. Потім людина йшла в апеляційний суд, а потім цю справу розглядав Верховний суд. Особи засуджені за тяжкі та особливо тяжкі злочини за першої інстанції були засуджені апеляційним судом. Потім, коли відбувалася апеляція, вони зверталися до Верховного суду, в той час, як Верховний суд не був наділений повноваженнями і компетенцією, аби розглядати справи в контексті апеляційного провадження. Навіть в цьому випадку ці люди були позбавлені права на апеляцію.
Якусь невелику кількість з цих довічників засудили вже за новими стандартами доведення, після 2012 року. А інші - це величезний пласт. Декілька з них взагалі були засуджені до розстрілу. Тільки завдяки мораторію на застосування смертної кари вони вижили. Ми акцентували увагу на тому, що багато хто з цих людей був засуджений несправедливим судом. Ми акцентували увагу на таких справах, де обвинувачення ґрунтується виключно на вибитих зізнаннях, отриманих під тортурами, від яких людина на суді відмовляється. Але попри це суд бере їх до уваги і каже, що таким чином людина намагалася уникнути відповідальності.
Взагалі для покращення становища довічно засуджених громадські активісти пропонували Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини запровадити такий механізм, який діє в Польщі. Польський Омбудсмен наділений повноваженнями і компетенцією як на власний розсуд, так і за клопотанням особи звернутися до Високого суду і клопотати про перегляд тієї чи іншої справи. Наш Омбудсмен такими повноваженнями не наділений.
Ця ідея виникла в рамках законопроекту, який був зареєстрований в Парламенті. Але цей законопроект не передбачав перегляд справ цієї категорії. Він передбачає вже в подальшому, коли працює новий кримінальний процес. Тобто він передбачає рік після ухвалення остаточного рішення суду, коли можна звернутися до Офісу Омбудсмена. А що робити тим людям, які вже 20 років відбувають покарання?
До 2001 року люди не мали можливості звернутися до Європейського суду. Я впевнено можу заявити, що самі скарги до Європейського суду взагалі не відправлялися. Люди були фактично позбавлені права звернутися до Європейського суду. Але Європейський суд не звертає на це увагу. Там чіткий термін - півроку після остаточного рішення суду. Після цього звертатися до Європейського суду вже неможливо.
Тобто якщо ув’язнені втратили можливість звернутися до Європейського суду та інших міжнародних інстанцій, то їм взагалі немає куди звертатися?
Так і є. Є така процедура - перегляд справи за нововиявленими обставинами. Ми намагаємося стукати і в ці двері. Наприклад, експертний висновок, зроблений державною експертизою, повністю суперечить експертному висновку, який було покладено в обвинувачення. Навіть за таких обставин суди не приймають такі справи. Чому? Тому що у всіх цих справах слідство вела прокуратура. А кожна справа тягне за собою низку порушень прав людини і злочинів. Кожна справа містить в собі катування, приниження абощо. Часто висновки в матеріалах справи не відповідають фактичним обставинам подій, і в тому числі вироку. У вироку написано одне, в матеріалах справи - зовсім інше.
Статистика виправдувальних вироків в Україні була 0,02%. Це говорить про те, що всі вироки були обвинувальні. У який спосіб брався цей відсоток? Особі висувалося кілька обвинувачень. Наприклад, пограбування, зґвалтування і зберігання зброї. От за зберігання зброї його виправдовують, а за більш тяжкі злочини людину обвинувачують. В Україні не було виправдувальних вироків взагалі. Прокуратура, слідство і суд працювали в одному тандемі.
Тобто більше 1000 «довічників» ув’язнені на підставі сумнівних вироків і нажаль сьогодні поки що немає дієвої процедури перегляду таких рішень судів.
Деякі поліпшення становища незаконно ув'язнених надав так званий закон Савченко, коли суд за клопотанням сторони, зазвичай засудженого, зараховував один день арешту в СІЗО як два дні відбування покарання у колонії.
Але через деякий час даний закон було змінено.