Два Світи, два століття, два рушника….
Сьогодні день, коли хочу показати ще раз свій рушник. Він довго вишивався і довго не доходили руки почепити його на відведене місце (то не було часу, то не було кому))). Чому саме сьогодні, можливо тому, що хочеться спокою і чистоти. Тепер він, разом з віночком, прикрашає мою оселю:
віночок придбала ще в грудні 2012р. з думкою про те, що саме так воно має бути:
і Полтавський рушник з фондів муз.І.Гончара, який став основою мого:
Ми будемо сильними, багатими і щасливими коли достане мудрості шанувати і берегти себе, своє коріння, свою історію, свою Країну.