Школа Юного Кальмара. Урок №14 - Основи легітимності колективних рішень
Оригинал взят у mentbuster в Школа Юного Кальмара. Урок №14 - Основи легітимності колективних рішень
Шо, Кальмари?!
Думали, що якщо революція та війна - то можна не вчитись?!
Отнюдь! Починаємо ТРЕТІЙ рівень! :)
Урок №14 - Основи легітимності колективних рішень
ЛЕГІТИМНІСТЬ як така (від лат. legitimus - законний) - це морально-психологічне сприйняття влади в цілому / окремих осіб, наділених владно-розпорядчими повноваженнями / загальнообов’язкових правил / рішень; визнання їх, готовність їм підкорятися / підпорядковуватися, а у випадку непокори / свідомого порушення - розуміння та усвідомлення неправильності, протиправності, опортуністичності такої поведінки та готовність до покарання за неї.
У вузькому розумінні легітимними є рішення, ухвалені згідно із процедурою, передбаченою формальними, загальновизнаними правилами.
Легітимність не слід плутати з ЛЕГАЛЬНІСТЮ, тобто відповідністю формальним правовим нормам.
Особи, які мають право брати участь в ухваленні легітимних колективних рішень, повинні бути чітко визначені, так само, як і обсяг їх повноважень ("вага" голосу кожного).
Коло таких осіб встановлюється, наприклад, списком виборців - членів територіальної громади, чи списком акціонерів (членів кооперативу, квартирного товариства тощо).
"Вага" кожного голосу може бути однаковою (на загальнодержавних чи місцевих виборах), або пропорційною "внеску" / частці в спільній власності.
КВОРУМ (лат. quorum praesentia sufficit - яких присутність достатня) - встановлена діючими правилами (законом, статутом або регламентом) кількість учасників зборів / засідання, необхідне для визнання правомочності ухвалювати легітимні колективні рішення.
Кворум може визначатися числом присутніх або відсотковим відношенням кількості присутніх до загальної кількості членів будь-якого органу.
Також мають бути чітко визначені МЕЖІ СПІЛЬНОГО РЕСУРСУ, щодо якого мають ухвалюватись легітимні колективні рішення.
Визначення КОЛА ОСІБ, КВОРУМУ та МЕЖ РЕСУРСУ є першими кроками для організації колективних дій - недостатніми, але абсолютно необхідними, базовими, без яких ухвалення легітимних колективних рішень Є НЕМОЖЛИВИМ АПРІОРІ.
ПРИКЛАДИ:
1. Хто є повноважним членом територіальної громади - житель чи громадянин України та чи рівні у своїх правах члени територіальної громади?
Чи повинні територіальні громади бути утворені відповідно до кожної адміністративно-територіальної одиниці, чи тільки до населених пунктів: сіл, селищ, міст?
Чи мають право об'єднуватись в одну територіальну громаду жителі будь-яких сусідніх сіл, селищ, міст?
2. Як слід розуміти термін «організація управління районами в містах», що використовується у ч. 5 ст. 140 Конституції?
Чи можуть жителі частини населеного пункту бути одночасно членами декількох територіальних громад?
Чи можуть в одному місті одночасно існувати територіальна громада міста та територіальні громади районів у місті?
Чи можуть територіальні громади міста та районів у місті входити одна в другу та чи матимуть вони при цьому однакові повноваження?
Чи кожна районна в місті територіальна громада є власником комунального майна, особливо, якщо районна у місті рада не утворювалася, та чи означає це, що власністю територіальної громади району в місті управляє виключно міська рада?
Чи може районна в місті рада (якщо вона утворена) управляти майном територіальної громади району в місті, за яких умов і в яких межах?
Хто буде правонаступником майна, яке придбане районною в місті радою, якщо на міському референдумі або сесії міської ради буде прийнято рішення не утворювати районні у місті ради?
Чи має право міська рада в будь-який час прийняти рішення про неутворення районних у місті рад та з якого часу в такому разі обрана районна у місті рада втратить свої повноваження?
Якщо приватні особи ще зможуть управляти своїми ресурсами, просто дотримуючись правил з цього уроку, то доки хоча б на вищенаведені питання ЗАКОНОДАВЦЕМ не буде дано відповідей, ні на яке ухвалення легітимних колективних рішень в Україні на муніципальному та загальнодержавному рівнях можна навіть не сподіватись.
Шо, Кальмари?!
Думали, що якщо революція та війна - то можна не вчитись?!
Отнюдь! Починаємо ТРЕТІЙ рівень! :)
Урок №14 - Основи легітимності колективних рішень
ЛЕГІТИМНІСТЬ як така (від лат. legitimus - законний) - це морально-психологічне сприйняття влади в цілому / окремих осіб, наділених владно-розпорядчими повноваженнями / загальнообов’язкових правил / рішень; визнання їх, готовність їм підкорятися / підпорядковуватися, а у випадку непокори / свідомого порушення - розуміння та усвідомлення неправильності, протиправності, опортуністичності такої поведінки та готовність до покарання за неї.
У вузькому розумінні легітимними є рішення, ухвалені згідно із процедурою, передбаченою формальними, загальновизнаними правилами.
Легітимність не слід плутати з ЛЕГАЛЬНІСТЮ, тобто відповідністю формальним правовим нормам.
Особи, які мають право брати участь в ухваленні легітимних колективних рішень, повинні бути чітко визначені, так само, як і обсяг їх повноважень ("вага" голосу кожного).
Коло таких осіб встановлюється, наприклад, списком виборців - членів територіальної громади, чи списком акціонерів (членів кооперативу, квартирного товариства тощо).
"Вага" кожного голосу може бути однаковою (на загальнодержавних чи місцевих виборах), або пропорційною "внеску" / частці в спільній власності.
КВОРУМ (лат. quorum praesentia sufficit - яких присутність достатня) - встановлена діючими правилами (законом, статутом або регламентом) кількість учасників зборів / засідання, необхідне для визнання правомочності ухвалювати легітимні колективні рішення.
Кворум може визначатися числом присутніх або відсотковим відношенням кількості присутніх до загальної кількості членів будь-якого органу.
Також мають бути чітко визначені МЕЖІ СПІЛЬНОГО РЕСУРСУ, щодо якого мають ухвалюватись легітимні колективні рішення.
Визначення КОЛА ОСІБ, КВОРУМУ та МЕЖ РЕСУРСУ є першими кроками для організації колективних дій - недостатніми, але абсолютно необхідними, базовими, без яких ухвалення легітимних колективних рішень Є НЕМОЖЛИВИМ АПРІОРІ.
ПРИКЛАДИ:
- Численні "Народні Ради", обрані було в багатьох містах / районах / областях України. Ці "ради" обиралися невідомо ким - а отже, мають від’ємну легітимність.
- "Фейкові" ОСББ / "старі" ЖБК, в створенні /роботі яких приймають участь лише декілька осіб, усуваючи абсолютну більшість співвласників будинку як спільного ресурсу від участі в ухваленні легітимних колективних рішень НА ФОРМАЛЬНО ЗАКОННИХ підставах. Цей "розрив" між формальними та неформальними правилами, а також уявленнями осіб про "справедливість" - призводить до фактичної нелегітимності таких інституцій.
- Ухвалення будь-яких рішень "на Майдані", "на Вічє", тощо - через невизначеність кола осіб та підрахунок голосів "за децибелами".
1. Хто є повноважним членом територіальної громади - житель чи громадянин України та чи рівні у своїх правах члени територіальної громади?
Чи повинні територіальні громади бути утворені відповідно до кожної адміністративно-територіальної одиниці, чи тільки до населених пунктів: сіл, селищ, міст?
Чи мають право об'єднуватись в одну територіальну громаду жителі будь-яких сусідніх сіл, селищ, міст?
2. Як слід розуміти термін «організація управління районами в містах», що використовується у ч. 5 ст. 140 Конституції?
Чи можуть жителі частини населеного пункту бути одночасно членами декількох територіальних громад?
Чи можуть в одному місті одночасно існувати територіальна громада міста та територіальні громади районів у місті?
Чи можуть територіальні громади міста та районів у місті входити одна в другу та чи матимуть вони при цьому однакові повноваження?
Чи кожна районна в місті територіальна громада є власником комунального майна, особливо, якщо районна у місті рада не утворювалася, та чи означає це, що власністю територіальної громади району в місті управляє виключно міська рада?
Чи може районна в місті рада (якщо вона утворена) управляти майном територіальної громади району в місті, за яких умов і в яких межах?
Хто буде правонаступником майна, яке придбане районною в місті радою, якщо на міському референдумі або сесії міської ради буде прийнято рішення не утворювати районні у місті ради?
Чи має право міська рада в будь-який час прийняти рішення про неутворення районних у місті рад та з якого часу в такому разі обрана районна у місті рада втратить свої повноваження?
Якщо приватні особи ще зможуть управляти своїми ресурсами, просто дотримуючись правил з цього уроку, то доки хоча б на вищенаведені питання ЗАКОНОДАВЦЕМ не буде дано відповідей, ні на яке ухвалення легітимних колективних рішень в Україні на муніципальному та загальнодержавному рівнях можна навіть не сподіватись.