Настанова для майбутніх народних відступників, делегованиих у ВР
18+ (Матюки і сцени насілія)
Пам'ятаєте, як у свій час викидали мандати Руслана та Вакарчук? Бо сістєму в одіночку переламать ніззя, а у Верховній Раді вже давно сложилась налажена система бо зарабатуванню дєнєг. І чи зможуть цю систему проламати нові дєпутати, чи "ассіміліруються", чи викинуть мандати і брєзгливо фиркнуть, не желая мараться? - Вопрос.
Тому дохтур вирішив трохи пофантазіровать на цю тєму і написати невеличку п'єску про сістєму, яку бувші дєпутати тягнуть із каденції в каденцію і всємі силами стараються зберегти...
- - -
Под куполом верховной ради потіхоньку собирались ізбранниє. Хтось рішав лічні вопроси, хто-то усілєнно трєнірувався кнопкодавити так, шоб не було замєтно з вольєра для журналістов. Обрадуванний ошмьоточний блок слонявся між рядами і кокєтліво щипав за дупу коаліцію, прєдлагая уєдініться і получить удовольствіє. Дєпутати со стажем аккуратно переклєювали імєнниє таблічки на нові мєста, а новопрібивше пополнєніє робко кучкувалося неподальоку, питаясь привикнуть до нового мєста і возможностєй.
Новопрібивший дєпутат (НД), розгублено:
- Піздєц какой-то…
Хто я, де я, і как мене, скажитє, звать?..
З якою йшов сюда ідєєй?
Шо людям встиг наобіщать?..
І вєдь недавно только помнив, і даже повторяв в умє…
Но хто же знав, шо в етіх стєнах
Таке гучне шуршаньє дєнєг,
Шо все другоє переб'є?
Но надо, нужно якось вспомнить,
Бо как потом смотрєть в глаза
Тим, хто ішов у дощ і холод
За нас отдати голоса?
Бивалий дєпутат (БД):
- Смотрєть в глаза? А нафіга?
Ти шо, дурак, чи офтальмолог?
Зачєм тобі оці понти?
Ізбрали? Ну і слава Богу.
Повєсь їм баннер вдоль дороги
І в ньому поблагодари.
(НД):
- Но люди ждуть од мене дєйствій,
Вони устали плохо жить…
(БД):
- От сразу видно, єслі чєстно,
Шо пєрвий раз на новом мєстє…
Прійдьотся, значить, просвітить.
Бивалий витягує з брюк рємєнь із крокодилячої кожі і замахується бляшкою.
(БД):
- Хто сільно умний - будь попроще,
Хто много знаєт - крєпчє спи…
Бивалий дєпутат з усьої дурі лупить новопрібившего бляшкою по башкє. Новопрібивший хватається за голову і громко оре.
(БД):
- Терпи, родной, єщо нємножко -
І трєснуть лобні долі мозку.
Таким же станєш, як і ми.
Бивалий замахується снова і снова. Бляшка при каждом ударє грмко дзвенить. Остальні дєпутати з інтєрєсом наблюдають за проісходящим. Якая-то жіночка не видержує:
- Ви шо, воопще? Йому же больно!
Садіст! Січас же прєкратіть!
БД останавлюється і удовлєтворьонно дивиться на ідіотську улибку жертви.
- Мнє кажется, с нєго довольно.
Ітак, хто ше не зовсім поняв,
Кому собралісь ми служить?
Бивший молодой журналіст, а нинчє новопрібивший дєпутат, тут же хіщно подскакує до бувалого і тиця в морду включений діктофон.
- Кому? А ну, давай, признайся,
І пусть узнаєт вся страна,
Кого привели люди к власті,
Продав за гречку голоса!
Бивалий (грустно вздихая):
- Єщо один...
Бивалий дєпутат лупить бившого журналіста бляшкою рємня по башкє. Бивший журналіст зойкає, роняє діктофон і плавно осідає на пол.
БД:
- Казав же Пєті:
Шо думать надо, кого брать.
А він, дурак, смотрєл на рейтінг
І, офігєвши от процентов, у списки начав добавлять
Бойцов, комбатов, журналістов, дітей, услужлівих друзєй...
Кум королю і сват міністру сєгодня для страни важнєй,
Чим опит і способность дєньги за должность налом заплатить.
О, блядське постмайданне врємя... За шо странє такоє брємя?
Як все це кодло прокормить?
Дєпутат от партії власті (усмєхаясь):
- Як прокормить? та дуже просто. Всьо ізобрєтєно до нас.
Комусь придумать нову должность, когось пристроїть про запас
На тьопле і доходне мєсто, пусть крізіс там пересидить.
Бо щас хрєново повсємєстно, вєздє сьогодні важко жить.
Покинув хто-то "Форбса" рейтінг, комусь хєракнули завод...
А Пєтя ні за шо на свєтє друзєй своїх не прєдайот.
Дєпутат із ошмьоточного блока (єхидно):
- І чєм ваш Пєтя луччє баті?
Шо дєлав батя наш не так, шо ви його майданом гналі?
Дєпутат от партії власті (прєзрітєльно):
- Он дурак...
Зачем отгрохав "Мєжигір'я" у журналістов на віду?
Зачем бабло тягнув свєрх норми, обрьок людей на ніщєту?
І, наконєц, чого с Європой тот договор не подписав?
Дєпутат із ошмьоточного блока (сумно):
- Єго за це Владімір Путін хєрачить больно обіщав...
Внєзапно шось громко зазвєнєло і в сесійну залу влєтєл прозрачний золотой унітаз. От унітаза тянулась массівна чугунна цепь, інший конєц якої кріпився до ошийника на шиї тупого тяжолого привида, котрий появився слєдом. Привид отчаянно питався взлєтєть у небо, но унітаз надьожно удержував його внизу.
Привид (злобно оглядуя присутствующих):
- Ну шо, козли, дорвалісь к власті? Подонкі, гади, шлєппєра.
Народу вже создали щастьє, чи вас тепер він проклина?
І гдє обєщані рєхворми? І гдє інвєстори з ЄС?
А люди, ніщі і смиренні,
Вже Бога просять на колєнях,
Шоб відвернув від них пиздець.
І з жахом дивляться на євро, от доллара впадають в шок.
А потім ізучають цени й волають: Бог, ти шо, оглох?
А Він все чує там, на небі. Йому обідно, шо опять
Народ создав собі проблєму і Бога просить розгрібать.
Бо нахрєна було майданить, шоб розійтися по домам і ждати чуда?
Хрєн вам чудо!
Отмщєньє мнє, і аз воздам.
Привид дико регоче і страшно вращає глазами.
Бивалий дєпутат (нєдовєрчиво):
- Кому, тєбє? І шо, отмщєніє?
Ага, сійчас! Ха, ха, ха, ха.
Відать, не в курсє ти, навєрно, шо на востокє йде война,
І шо тепер любоє блядство на неї можна записать.
І всєх, хто вяка протів власті, рабами Путіна назвать.
Який, конєшно, затаївся і жде, шоб утащить на дно
Страну, котора не боїться сказать хуйлу, шо він - хуйло.
Но, тим не менше, получилось, шо та хєрня, шо він создав,
Нам очєнь кстаті пригодилась. Прям то, шо доктор прописав!
Призрак (угрожающе):
- Мене оце просили свише вам нєпрємєнно передать,
Шо Бог все бачить, Бог все слишить. І Богу очєнь не насрать
На то, як ви сєбя вєдьотє і шо творітє со страной.
Покайтєсь! Нє гнєвітє Бога, бо він і так ужасно злой
І заготовив вам на шию таке ярмо, шо унітаз
Усім покажеться пушинкой, як добереться Бог до вас.
Бивалий дєпутат:
- Піпєц... Здурів на нєрвной почвє, чи мухоморов пережрав?
Дєпутат на всякий случай крестить прізрака. Прізрак, як і положено нечистій силі, отчаянно кричить і трагічєскі корчиться, здуваясь, наче воздушний шарік.
Дєпутат:
- Оце тепер присниться ночью, як прізрак жалобно орав
І обрєчонно погружався в полупрозрачний унітаз...
І як понять, шо ето било: чи просто глюк, чи божий глас?
Дєпутат задумчиво заправляє рємєнь в штани і обращається до новоприбувшого дєпутата, якого недавно побив:
- Ну шо, коллєга, ти шо скажеш? Про шо задумався опять?
НД:
- А шо тут думать... Ви кажітє, коли і як голосувать,
Шоб отработать добрим людям, які до списка нас взяли...
БД:
- Ото ж! Так било, так і буде,
Пока от них завісім ми, а не от того, шо подума
Про нас народ, чи даже Бог.
Бо сказано: люби ту руку,
Котора кормить й бєрєжот.
І да нє оскудєют списки, і рейтінг гречка сохраніт.
І крізіс не косньотся пєнсій для государствєнних еліт.
Рєформи пусть не зачіпають, і стороной пройдьот майдан.
І можна жить...
Остальні дєпутати согласно кивають і з довольной улибкой розходяться по рабочих мєстах. На трибуну визодить Зв'ягільський і трижди стучить по дєрєву.
- Я снова с вами.
А значить там, на небесах, немає нікакого Бога.
Зато єсть гречка, і бабло.
І люди, шо за це любого проголосують.
А потом ше смеють шось шептать по кухням: продажен, дєскать, дєпутат
І не читая голосує за то, шо хоче олігарх,
Який вложив у нього бабки і нада как-то їх отжать...
І вєдь нічєм не луччє самі, нєча на зєркало пєнять
Голос із зала:
- Та й на зарплату дєпутата геть невозможно існувать.
Зв'ягільський (согласно киває):
- Вот-вот, усі це понімають.
Тому хочу вам пожелать побольше дєнєжних законов,
Помєньше дєнєжних проблєм.
А шо касається народа...
Он бил нікєм, й оставсь нікєм.
Не помінявся совєршенно, майдан совсєм не повліяв.
Лиш только витащив із тєні тих, хто хєрню про нас казав,
Підбурюя народні маси, желая шото ізмєніть...
А маси шо? У маси щастя: їй дали гречку, можна жить.
І потіхоньку возвратілось всьо снова на кругі своя.
І вот, власті тє же ліца...
Голос прізрака із унітаза (обурено):
- Шо значить тє же? Ну а я?
Зв'ягільський:
- А ти - лошара.
Мог би править два срока, й ето не прєдєл.
Но жадность фраєра згубила. І всьо, тепер ти не у дєл.
Сиди ото в толчкє і думай, як умудрився все просрать.
Золотий унітаз грустно вздихає і растворяється в воздухє.
Зв'ягільський:
Ну, вродє, всьо. Тєпєрь пойду я. Пора вже бабки зароблять...
В сесійній залі торжествєнно звучить гімн. Дєпутати рєагірують на нього по разному: хтось підспівує, хто-то кривиться, а хто-то пінає на тєлєфоні намальовані конхвєтки ілі базарить про шото важне. І только купол Верховной Ради задумчиво взірав на проісходящє внизу і почєму-то размишляв о Богє...
звідси