Шальные с_місли Кремля
"Когда Макаревич говорит, что Крым - аннексия и нам нужно его отдать и только тогда мы будем цивилизованными людьми, - это недоумство. Мне было это смешно читать. Если это правда, то зачем тогда ему жить в этой стране? Какой смысл?" - Міхалков
"Какой смисл жить в Росії, єслі ти Макарєвіч?" - Размишляв Міхалков, бєрєжно протирая правітєльствєнні награди.
"А какой смисл жить в Росії вобщє?" - мєлькнула шальная мисль. - "Бери бабло і уматуй к чортовой матєрі, пока не поздно."
Міхалков злякано перекрестився, оглядуясь по сторонам.
- Шо значить уматуй? - стривожено пробормотав він. - Кому я там нужен?
- А кому нужен тут, подстілка крємльовська? - насмєшліво поінтєрєсувалась шальная мисль.
- Я всєм нужен, я гєній кінєматографа, - похвастався Міхалков, осторожно винімая з рамочки фотографію чьєй-то сраки на фонє тріколора і старатєльно смахуя з неї пиль. - Мнє Путін даже крєпостних обіщав, как только восстановіт монархію. "Пороть будеш їх, - говоріт, - по-отєчєскі і малолєток насілувать." А шо такоє? Імєю право, как потомствєнний дворянін.
- Скорєє потомствєнний довбойоб, - хмикнула шальная мисль. - Батя власті жопу всю жизнь лизав, і ти вєсь в нєго.
- Мой батя прожив 96 лєт і умєр уважаємим чєловєком, - напомнив Міхалков. - А гдє бунтарі-романтікі? Сталін расстрєлял нахрєн. І правільно сдєлал, бо нада харашо понімать, в какой особой странє живьош.
Міхалков виразітєльно поцілував сраку на фотографії, любовно погладив пальчиком і сунув обратно в рамочку.
- Мєжду прочім, мой батя умєл разлічать сракі гєнсєков по запаху і цвєту волос, - мєчтатєльно похвастався Міхалков. Буремноє було врємя. Гєнсєкі дохли один за другим, і приходилось заново приспосаблюваться, ізучать новиє точкі "Г". А щас достаточно виучить сраку Путіна по внутрєннім мєтодічкам "Єдіной Росії" і можна не париться.
- Самому не протівно? - скривилась шальная мисль. - Ти ж чєловєк, а не гімно.
- А в Росії хто не гімно - тот не чєловєк! - гордо заявив Міхалков. - Ето наш особєнний путь, духовная скрєпа. Шо, кстаті, плавно подводить тєму бєсєди к ізначальному вопросу: какой смисл жить в Росії, єслі ти - Макарєвіч? Понти про Крим і бесплатні концерти в Слав'янскє дороже дєнєг і статуса? Тогда ізвінітє.
- А ти развє нікогда не висказував своє мнєніє? - удівілась мисль.
- А нахрєна імєть лічноє мнєніє, єслі ти не Путін? - не поняв Міхалков. - Помню, как папа в дєтствє водив на Лубянку посмотрєть на расстрєльні подвали. І говорив: погляді, синок, де заканчують фраєра с собствєнним мнєнієм. А потом ше й рємньом лупив, шоб лучше дошло.
- Бєдна дитина, от і виросла ідіотом, - посочувствовала шальная мисль.
- Сам ідіот, а я гєній. Мнє всє завідуют, - обідився Міхалков. - А ти, кстаті, хто?
- Когда-то був здравим смислом, а щас не знаю уже, - грустно призналась шальная мисль. - Мнє шото все чаще кажеться, шо в етой странє я лишній.
- Совєршенно правильно кажеться, - согласно кивнув Міхалков. - Потому бери свого Макарєвіча і уматуйте, пока не началось. А я подожду крєпостних.
Міхалков достав із шкафа сємєйну нагайку і любовно її погладив.
- Нєю ше прапрапрапрадєд мой своїх крєпостних поров. Заждалась…
І, ліхо вивернувшись, з размаху вдарив сємєйной нагайкой себе по дупі.
(с)
Дохтур Лівсі