Нелюстровані та любі
Віктор Ющенко сидів на пасіці, любувався антікварними вуликами і переймався долею нації.
- Як же там мої малєнькі українці… - сумно зітхав він. Наконєц не видержав і достав тєлєфон.
- Альо, куме? Прєзідєнствуєш помаленьку?
- Ти шото хотєл, бо я занят, - нєдовольно отвєтіла трубка.
- Хотів спросить, як там мої любі друзі. Всі пристроєні? - поінтєрєсувався Ющенко.
- Всі, - підтвердила трубка.
- Балог не забув?
- Все кодло у раду веду.
- А кума мого Чєревка?
- Упряталі рєктором, подальше от люстрації.
- Ти ж дивись, - пригрозив пальцем Ющенко. - Хай Ярема не вздумає провірять, откуда у нього лічна фортеця почті як у Януковича. То дєла давно вже забуті.
- Ярема в курсє, він щас зайнятий Правим Сєктором.
- То добре. Бо Черевко якраз приглашає на шашлики з медом, тебе кстаті тоже. Обідно було би, якби хатинку у нього конфісковали і все накрилося. Ти будеш, до речі?
- Не знаю, щас такі напряги…
- Кстаті о напрягах, - скривився Ющенко, мімоходом крестячи пролітаючу мимо бабочку. - Чого ви косату вєдьму на волі держите, нема чого їй пришить?
- Так люді же не поймуть, єслі ми її снова посадим, - удівілась трубка.
- Люди… - прєзрітєльно процідив Ющенко.
- Ти б вийшов гдє-то в ефір, засудив агресію. Ти ж бувший прєзідєнт. Он даже Кучма виліз і шото питається дєлать…
- А помніш мой рейтінг на перевиборах? Помніш, як з мене ржалі? - злобно прошипів Ющенко. - Єщо нє іспіта чаша моєго гнєва!
- Ти шо, опять возомнив себе богом? - подозрітєльно поінтєрєсувалась трубка. - Таблєткі давно прінімав?
- Я медом лічуся, - обіжено сказав Ющенко. - Українці ще з трипільських часів лікувалися виключно медом. От, помню, знайшли якось ми на роскопках старовинний горщик із медом…
- Всьо, ізвіні, Мєркєль срочно на второй лінії. Отключаюсь, - грубо перебила трубка і запищала.
- Мєркєль, - фиркнув Ющенко. - Вєчно ці смертні ізгадять удачну попитку расказать умну притчу…
Ющенко підвівся на ноги, поправив хламиду і сладко потянувся.
- Піти по воді походить, чи шо…
Він жестом подозвав уцелєвший взвод "Бєркута". Взвод мгновєнно його окружив і прикрив щитами, защіщая от вєроятних камнєй і гнилих помідоров.
- Нєт пророка в свойом отєчєствє, даже до ставка не пройти, шоб якесь падло в морду не плюнуло, - пожалувався Ющенко.
- Кстаті о падлє, де наша зарплата? - напомнив "Бєркут".
- Як можете ви думать про гроші, єслі я срєді вас? - здивувався Ющенко. - Ілі недостаточно вам п'ять хлєбов і рибини на місяць? Ілі піща духовна не находить благодатної почви?
- Послєдній раз спровождаєм, - пригрозив "Бєркут". - І нєчєго плакаться, у тебе там ще мільйони лєжат на счєтах от "Дитячої лікарні майбутнього".
- Та хіба ж то гроші… - пожалувався Ющенко. - По сравнєнію з тим, які гроші я мав на газє, когда був прєзідєнтом… Кстаті.
Ющенко снова достав мобільний.
- Альо, Бойко? Ну шо, друже, як діла? Як там твій опозіціонний блок?
- Хрєново дєла, - пожалувалась трубка. - Рейтінг нєпроходной. Вже даже Шуфрічу мордобой заказали, шоб мобілізіровать елєкторат. А елєкторат только поржав і получив удовольствіє, рейтінгу не прибавилось ні на грам. Віктор Андрєєвіч, ви би поговорили з кумом, у нього он почті 20% рейтінга. Хай возьме в список, мене, Шуфріча й Добкіна. На остальних, в прінціпє, насрать…
- На все буде воля моя, - туманно отвєтіл Ющенко і вздохнул. - А тут ще охрана жалується, шо давно не платив зарплати…
- Я понял, сколько? - уточнив Бойко. - Только учтітє, Путін нас послав ше весной, потому рєсурси огранічєні.
- Отдай мені в таком случає всьо і йди за мной в царство небесне, - прєдложив Ющенко.
- Шо, опять отказався от мєдікамєнтов? - сумно поінтєрєсувався Бойко.
- Ти подумай, таким прєдложенієм каждий день не разбрасуються, - увєщєвав Ющенко.
- Ай…
В трубкі почулися короткі гудки.
- Шото нам кажеться, шо сєгодня ніхто нікуда нє пойдьот, - іздєватєльські прєдположив "Бєркут".
- Навєрно, вода холодна, - засумував Ющенко. - Нада сонцю дать распоряженіє, пусть її трохи нагріє.
Ющєнко воздєл руки к нєбу, закрив глаза і прийнявся шопотом бормотать приказ. "Бєркут" махнув рукой і вернувся на мєсто діслокації, оставив охраняємий об'єкт одного торчать посрєді пасіки.
- Діду, а оте чмо - то не Ющенко часом? - поінтєрєсувався дєтский голос.
- Он самий, - хмуро отвєтіл старечий барітон.
- І бєз охрани? - здивувався малий. - Чудо!
- Чудєс не буває, - наставітєльно проізньос дід. - Бувають пріятниє совпадєнія. А подай-но старому, внуче, отой булижнік...
(с)Дохтур Лівсі