Большая двадцатка и одно маленькое ничто
(Президент Росії Володимир Путін готується взяти участь в саміті "двадцятки" в Австралії. - УП)
- Хто разрєшил, шо такоє? - істєрив Путін, питаясь прорваться в зал. Корідорний з нєвозмутімим відом удержував його за шиворот.
- Козьол, ти в курсє, хто я такой? - інтєрєсувався Путін.
- Но спік рашн, - спокойно отвічав корідорний.
- Шо но спік рашн? - бісився Путін. -Лібо ти мєня пропускаєш, лібо ядєрна пиль. Вибирай.
- Нє вєлєно, пока міровиє лідєри не зайдуть.
- Дурак, я міровой лідєр! - гамселив себе кулаками в грудь Путін, словно Тарзан. - Пусти, сказав.
- Нє вєлєно - значить нє вєлєно.
Корідорний припідняв Путіна за комірець і повісив на гвоздік, шо торчав зі стєни.
- Ось тут повиси, раз спокойно стоять не можеш.
- Ето как?.. Ето шо?.. - возмущався Путін, болтаясь на гвоздікє. Но вдруг замєтіл мірових лідєров, котрі вальяжно шагали по корідору, увлєчонно про шось болтая.
- Гєля! - заверещав Путін, усєрдно махая руками. - Об'ясни цьому ідіоту, хто я такой і как мєня нужно бздєть, пока я всю Австралію в ядєрну пиль нє разньос.
- Ніхт ферштейн, - пожала плєчами Мєркєль, широко улибаясь.
- Ти охрєнєла? Да я за два дня возьму Бєрлін, а за нєдєлю…
- Воффка, еті понти уже всєм надоєлі. Тут ідіотов нєт, дибіли осталісь на родінє, - насмєшліво сказала Мєркєль, весело підмигуя Олланду. Оні вдвох громко засмеялісь.
- А ти, Олланд, вообщє скотіна. Отдав бистро "Містралі" ілі так корму отдєру, шо родная мать не узнає!
Міровиє лідєри весело захохоталі і пройшли в зал, шутліво похлопуя Путіна по плєчу.
- Снімі, козьол… Ядєрна пиль… - хрипів Путін до корідорного, пуская слину. Но тот невозмутімо стояв, сложа руки за спиною, і не рєагіровал.
Наконєц двері зала приоткрились і хто-то прокричав:
- Можна!
Корідорний зняв Путіна з гвоздіка і подтолкнув до дверей.
- Тєбє піздєц, - злобно пообіщав Путін і важно зайшов всередну.
- Пожалуйтє, Владімір Владіміровіч, - прівєтліво запросив Цзіньпінь, указуя на одінокий стул в углу зала.
- Не поняв? Я же всєгда сижу мєжду Обамой і Мєркєль, - удівілся Путін.
- Владімір Владіміровіч, когда-то вас даже уважали і за руку здоровалісь, - напомнив Цзіньпінь.
Путін сердито зиркнув з-під лоба на присутствующіх і гордо усівся на стул.
- Довольні?
- Стоя, Владімір Владіміровіч. Залєзайтє на стул і надєньтє на голову вон тот дурацкій колпак, - прєдложив Цзіньпінь.
- Ти охрєнєл? Слишал про ядєрну пиль? - на всякий случай напомнив Путін.
- Ото ж бо й воно, шо сплошная пиль, - согласився Цзіньпін. - А мої войска у граніци - ето рєальность. Так шо залазь на стул і не видєлуйся.
- Да ви знаєтє, хто я такой? - з надєждой уточнив Путін.
- Знаєм, слишалі на ютубє, - хіхікнув Обама. - Воффка, ми раньше твоїм понтам потакали, бо думали, шо з тебе виростуть люди. Но оказалось, шо нада було пороть, пороть і ще раз пороть. Потому не спорь со взрослими і дєлай, шо кажуть.
Путін покраснів от стиха і с трудом взобрався на стул.
- А шапочку не одєну! - заявив він.
- Одєнєш, - хором отвєтілі мірові лідєри.
- Могу даже намєкнуть, почєму, - добавив Цзіньпін. Путін сердито зиркнув на нього, дрожащєй рукой одів шапку і втупився в пол.
- Відіш, Володя, ето же, оказується, так просто, - дєлать, шо говорят, - замєтіла Мєркєль. - Зачем ізначально було упрямиться?
- А зачєм ти ідьош на поводу у Госдепа? Ми же всєгда моглі договоріться, - упрєкнув Путін.
- Ну, тут нєсколько вєрсій, - сказала Мєркєль. - Во-пєрвих, с тобой сейчас только дурак буде договарюваться, єслі ти даже пєрєміріє елємєнтарно не соблюдаєш. А во-вторих, умєть нада воврємя останавлюваться. Я сколько раз намєкала, бери Крим і успокойся. Нахрєна ти дальше полєз?
- Так а сколько там того Крима? Ним не наїсишся, - пожалувався Путін.
- А єслі б ти учив гєографію, то поняв би, шо не сможеш його прокормить.
- Я історієй увлєкаюсь, - буркнув Путін. - Расказать, як наші дєди ваших нєоднократно хєрачили?
- Історієй сит не будеш, - замітив Обама. - А вот єслі би знав економіку, то не понти тут ганяв би, а на колєнях повзав, умоляя отмєнить санкції.
- Да он і історії не знає ніхрєна, - сказав Олланд. - Чим закончив Наполєон не читав, шо проізошло з Гітлєром не інтєрєсувався.
- Зато мнє інтєрєсно, шо з "Містралями" проізошло? - поінтєрєсувався Путін.
- Забудь про "Містралі", - посовєтував Цзіньпін. - Ми їх викупили за право работать с тобой по программє "Нєфть в обмєн на продовольствіє" . Но учті, єслі будеш плохо себе вести, то останешся і без нєфті і без продовольствія.
- Гєля, чєго він мене обіжає весь вечір? - пожалувався Путін. - Вискажи хотя б озабоченность.
- Только іскрєннюю поддєржку, бо ти вже достав, - отвєтіла Мєркєль. - Постоянно брешеш, угрожаєш, корчиш із себе непонятно шо. Всьо, сказка кончилась. Добро пожаловать в рєальний мір.
- Кстаті, Вова, послє расчлєнєнія Росії ти б де хотів править, в Московской народной рєспублікє ілі Санкт-Пєтєрбургской? - насмєшліво подмигнув Цзіньпін. - Чи лучше сразу в Ростов?
- А не хочеш ядєрну…? - заричав Путін, но мірові лідєри заглушили його спіч громким смєхом.
- Боже, какой он жалкій, - реготав Олланд. - Ви билі прави, утвєрждая, шо нада його пригласить, шоб вдоволь наржаться. Ну шо, пошлі на фуршет, пусть постоїть один?
Мірові лідєри поднялись і вийшли, оставив Путіна одного. Путін молча отвернувся до стєнки і аккуратно поправив колпак.
- Я вєлікій, вєлікій! Мене всі бздять, - бормотав він под нос, злизуя язиком прєдатєльські сльози.
- Улибнітєсь, сер Путін, фото на обложку "Тайм", - попросив хто-то і в опустєвшем залє мигнула вспишка...