Народна та інтернаціональна еротика у піснях, забавках, картинках
18+ Хочеться чогось пуританського, навіть цнотливого? А що найцнотливіше у нашому світі? Звісно - фольклор…
То запрошую до осмислення найнароднішого еросу)))
Поширена думка, ніби читач з народу не сприймає еротичні вірші. Вона базована на уявленні про високі моральні чесноти народу, його майже цнотливе світобачення. Насправді еротичні мотиви притаманні фольклору, жанри, мотиви, образи якого часто були і лишаються невичерпним джерелом літературної творчості. Це спостерігається насамперед у любовній народній ліриці, що засвідчує високу культуру сердечних переживань і тому завжди перебуває в центрі досліджень фольклористів і літературознавців. Менше уваги звертають на еротичну лірику уснопоетичних творів, яку іноді плутають з грубим сексизмом, тоді як вона висвітлює гармонію душі і тіла, переповнюється потужними вітальними силами, природним здоров’ям, живим гумором, ліризацією тілесності. Підтвердження цьому - пісні різних жанрів: календарно-обрядові, обрядові, зокрема весільні, родинно-побутові, жартівливі, всілякі приспівки, триндички, коломийки, частівки тощо.
Варто згадати також колискові («Колисала баба діда…», «Пішла киця по водицю…») та забавлянки («А дзі-дзі, а дзі-дзі…», «Хіті, хіті…»), адресовані дітям, але позбавлені безтілесного пуризму, бо в текстах ідеться про повноцінну екзистенцію майбутньої людини. Вони мають колоритну тропіку, виповнену прозорими натяками, супроводжуються ігровими діями, в яких поєднано слово з його багатозначною семантикою, звуконаслідуванням, образ і руховий комплекс, що разом формують майбутню цілісну особистість, як, наприклад, у такій, на перший погляд, безневинній забавлянці-чукикалці:
Ой, чук-чук-чук,
Наловив дід щук.
Баба рибку пекла.
Сковорідка текла.
За народною символікою, сковорода - це «один з численних усталених образів-евфемізмів, що в еротичному фольклорі позначають жіночий статевий орган». Аналогічних прикладів можна навести чимало, як, принаймні, у забавлянці «Миша книш поточила», де еротична семантика прихована у словах «тік», «кочерга», «млинці» тощо:
Ходе дід по току,
Баба по вгороду;
Несе дід кочергу,
Баба сковороду.
А дід бабу товче, товче,
Що не скоро млинці пече.
Цілком очевидно, що такі пісеньки призначалися не лише дітлахам, а й молодим матерям, які одружувалися у 15-17 років, рано ставали бабусями. Тому сексуальні натяки були досить природними, в естетизованій метафоричній формі виконували пізнавальну функцію, відповідну рівню розуміння дитини, проте радше спрямовувалися до слуху чоловіків. Це варто проілюструвати жартівливою піснею «Унадився журавель до бабиних конопель», яку співали на похрестинах. У ній присутній еротичний підтекст про журавля-зальотника і «бабині коноплі», що потребують ретельної обробки, М.Красиков трактує як зразок «супереротики». Схожі приклади можна знайти і в інших фольклорних жанрах, в яких обробка конопель або льону проілюстрована за аналогією до биття, тертя. Іноді подібну функцію виконують певні фахівці. Наприклад, коваль у народно-пісенній традиції постає «маленьким гігантом великого сексу», як і мельник, який
Меле, меле, шеретує,
Обернеться - поцілує.
Він мірочки не бере,
Та пеленочку дере.
Такі тексти правлять за основу творчості поетів, які завжди вбачали у фольклорі зразки для літературних запозичень. Так, Т.Шевченко у вірші «У перетику ходила…», використовуючи прийом центона, перетрансформував мотив мельника, а також лимаря (лимаренка) та бондаря, які персоніфікують буття.
Багаті на розкішний еротичний словник весільні пісні, які виконують під час випікання короваю, викупу молодої у її брата, під час застілля у нареченої, вечері у старшої дружки, вечері у молодого, перед коморою, під час виводу тощо. Часто в них поетизми поєднані з відвертими лайливими словами(або натяками на них), які не можливо роз’єднати, не зруйнувавши цілісності образу, що зберіг найархаїчніші риси світогляду українців. М.Сулима називає зібрання еротичних пісень своєрідною «Кама-Сутрою», яка є в кожного народу, наголошує, що «українська сторінка в цій книзі приправлена дещо грубуватим гумором, який диктується скромністю й сором’язливістю українця - з одного боку, і багатою уявою - з другого», що робить «український сороміцький фольклор» цікавим.
Було б абсурдом вбачати у творах такого плотського змісту прояви порнографізму, хоч не завжди випадає говорити про артистизм, однак ідеться про високу етичну культуру їх безіменних авторів, які називали табуйовані органи пристойними мовними еквівалентами - евфемізмами («файна молодиця / у лісі загубила козупеньку»), або словотвірним тайнописом («Ой була я, тринди-ринди, / Преподобницею, / Повісила шандру-мандру / Під віконницею»). Іноді символічні натяки сексуального змісту, фіксовані в традиційних образах «кучерявої м’яточки», або «петрушечки», «солоденької яблуньки», або «розложистої кап устоньки», «глибокої криниченьки», або «копанки», складали ліричний сюжет тієї чи тієї пісні, як у варіантах веснянок «Хлопці, хлопці, до мене!», «Усі хлопці до мене…», «Семене, Семене, білесенька в мене…»
Еротична образність народної лірики вражає яскравими барвами, життєлюбною експресією, невимушеною, часто невишуканою стилістикою, мерехтінням подвійних значень, двоплановістю гри слів, інформації натяків. Статева сакралізація поширена і на побутові предмети, коли плуг уподібнювали до чоловічого органу, а плахта викликала уявлення про плодоносне поле. Таких прикладів можна навести чимало. Наприклад, оранка ниви символізує любовні зв’язки: «Усі нивки поорані, одна облогує: / Усі дівки на мя добрі, одна ворогує». Слово «грати»означає близький тілесний інтим і водночас сердечне переживання, як принаймні два варіанти пісні «Бандурка» («пристойний» і «сороміцький») у записах І.Франка. На жаль, письменник у «Студіях над українськими народними піснями» дав негативну оцінку цим творам, що мають тонко зашифровану знакову систему, яку використовують у психоаналізі. Визначальним метафоризованим символом тут постає бандура, що викликає асоціації з жіночим статевим органом, уподібненим до міді, срібла, злота («А в мене бандурка велми красная, / Чорна, як жук ще й волосяная»), а безпосередньо інтимні стосунки між козаком і дівчиною подані як гра на цьому музичному інструменті: «Ох як взял козак на бандурку грати, / Стала ся дівчина велми сміяти». Ця пісня не вкладається у поширене уявлення про «банальну любовну пригоду» чи курйоз, а змушує, на переконання М.Сулими, «уважно вчитатися в її глибоку смислову суть».
Варто зазначити, що тексти сороміцьких пісень збереглися завдяки записам З.Доленґи-Ходаковського, М.Максимовича, П.Лукашевича, М.Гоголя, Т.Шевченка, П.Чубинського, Хв. Вовка, І.Франка, В.Гнатюка та ін. українських фольклористів і письменників, інтелігентних особистостей з високою духовною культурою, які розуміли, що людина без еротики - неповноцінна істота. Саме збирачі еротичного фольклору запровадили поняття «сороміцькі пісні», пов’язували їх із «сексуальним життям людини», подавали приклад, як їх слід розуміти і тлумачити, не нав’язаючи їм невластивого моралізаторського змісту. Так, перший публікатор таких текстів Хв. Вовк слушно зауважив, що у них є «очевидні ознаки безперечного фалічного культу, що виявлені у наївних формах, без будь-якого прикриття, але й без цинізму, чи п’яної розпусности», що осуджувалися народом.
І наостанок сороміцька пісня у записах Тараса Шевченка:
Та спасибі батькові,
Та спасибі матері,
Що нас добули.
Як нас добували,
Жито розсипали
Вночі на печі
Міс Катарсис, кандидат еротичних наук - Леся Мудрак.
Ілюстрації Тетяни Шевченко до збірки «Ніч Еротичної Поезії»
А це вже сучасна еротика у картинах Marci MacDonald.
Ты не увидишь, как мы станем ближе,
Я словно в шаг просачиваюсь тенью,
И в этот взгляд… Не бойся - тише… тише,
Доверься моему прикосновенью.
Закрой глаза, давай смотреть дыханьем,
Где воздух на губах - виток торнадо,
Мы задохнемся нашим обладаньем,
И запоздалым шепотом: не надо…
Я буду слышать тонкий запах лета -
Цветочный аромат сорвется с кожи,
Покажется, что ты совсем раздета
И мерзнешь от волнения до дрожи.
Покажется, что ты белее снега,
Прижалась и испуганно застыла,
И сердце бьется, словно после бега -
Ах, как же ты немыслимо красива!
Ах, как же ты немыслимо послушна -
Ни словом не перечишь мне, ни взглядом,
Мне ведь и, правда, это очень нужно -
Вот так всю жизнь стоять с тобою рядом.
Губами в нежном поцелуе слиться,
Когда весь мир рассержен и простужен,
Пусть даже ночью нам с тобою снится
Как ты нужна мне,… как тебе я нужен…
© Сказоч-Ник
То запрошую до осмислення найнароднішого еросу)))
Поширена думка, ніби читач з народу не сприймає еротичні вірші. Вона базована на уявленні про високі моральні чесноти народу, його майже цнотливе світобачення. Насправді еротичні мотиви притаманні фольклору, жанри, мотиви, образи якого часто були і лишаються невичерпним джерелом літературної творчості. Це спостерігається насамперед у любовній народній ліриці, що засвідчує високу культуру сердечних переживань і тому завжди перебуває в центрі досліджень фольклористів і літературознавців. Менше уваги звертають на еротичну лірику уснопоетичних творів, яку іноді плутають з грубим сексизмом, тоді як вона висвітлює гармонію душі і тіла, переповнюється потужними вітальними силами, природним здоров’ям, живим гумором, ліризацією тілесності. Підтвердження цьому - пісні різних жанрів: календарно-обрядові, обрядові, зокрема весільні, родинно-побутові, жартівливі, всілякі приспівки, триндички, коломийки, частівки тощо.
Варто згадати також колискові («Колисала баба діда…», «Пішла киця по водицю…») та забавлянки («А дзі-дзі, а дзі-дзі…», «Хіті, хіті…»), адресовані дітям, але позбавлені безтілесного пуризму, бо в текстах ідеться про повноцінну екзистенцію майбутньої людини. Вони мають колоритну тропіку, виповнену прозорими натяками, супроводжуються ігровими діями, в яких поєднано слово з його багатозначною семантикою, звуконаслідуванням, образ і руховий комплекс, що разом формують майбутню цілісну особистість, як, наприклад, у такій, на перший погляд, безневинній забавлянці-чукикалці:
Ой, чук-чук-чук,
Наловив дід щук.
Баба рибку пекла.
Сковорідка текла.
За народною символікою, сковорода - це «один з численних усталених образів-евфемізмів, що в еротичному фольклорі позначають жіночий статевий орган». Аналогічних прикладів можна навести чимало, як, принаймні, у забавлянці «Миша книш поточила», де еротична семантика прихована у словах «тік», «кочерга», «млинці» тощо:
Ходе дід по току,
Баба по вгороду;
Несе дід кочергу,
Баба сковороду.
А дід бабу товче, товче,
Що не скоро млинці пече.
Цілком очевидно, що такі пісеньки призначалися не лише дітлахам, а й молодим матерям, які одружувалися у 15-17 років, рано ставали бабусями. Тому сексуальні натяки були досить природними, в естетизованій метафоричній формі виконували пізнавальну функцію, відповідну рівню розуміння дитини, проте радше спрямовувалися до слуху чоловіків. Це варто проілюструвати жартівливою піснею «Унадився журавель до бабиних конопель», яку співали на похрестинах. У ній присутній еротичний підтекст про журавля-зальотника і «бабині коноплі», що потребують ретельної обробки, М.Красиков трактує як зразок «супереротики». Схожі приклади можна знайти і в інших фольклорних жанрах, в яких обробка конопель або льону проілюстрована за аналогією до биття, тертя. Іноді подібну функцію виконують певні фахівці. Наприклад, коваль у народно-пісенній традиції постає «маленьким гігантом великого сексу», як і мельник, який
Меле, меле, шеретує,
Обернеться - поцілує.
Він мірочки не бере,
Та пеленочку дере.
Такі тексти правлять за основу творчості поетів, які завжди вбачали у фольклорі зразки для літературних запозичень. Так, Т.Шевченко у вірші «У перетику ходила…», використовуючи прийом центона, перетрансформував мотив мельника, а також лимаря (лимаренка) та бондаря, які персоніфікують буття.
Багаті на розкішний еротичний словник весільні пісні, які виконують під час випікання короваю, викупу молодої у її брата, під час застілля у нареченої, вечері у старшої дружки, вечері у молодого, перед коморою, під час виводу тощо. Часто в них поетизми поєднані з відвертими лайливими словами(або натяками на них), які не можливо роз’єднати, не зруйнувавши цілісності образу, що зберіг найархаїчніші риси світогляду українців. М.Сулима називає зібрання еротичних пісень своєрідною «Кама-Сутрою», яка є в кожного народу, наголошує, що «українська сторінка в цій книзі приправлена дещо грубуватим гумором, який диктується скромністю й сором’язливістю українця - з одного боку, і багатою уявою - з другого», що робить «український сороміцький фольклор» цікавим.
Було б абсурдом вбачати у творах такого плотського змісту прояви порнографізму, хоч не завжди випадає говорити про артистизм, однак ідеться про високу етичну культуру їх безіменних авторів, які називали табуйовані органи пристойними мовними еквівалентами - евфемізмами («файна молодиця / у лісі загубила козупеньку»), або словотвірним тайнописом («Ой була я, тринди-ринди, / Преподобницею, / Повісила шандру-мандру / Під віконницею»). Іноді символічні натяки сексуального змісту, фіксовані в традиційних образах «кучерявої м’яточки», або «петрушечки», «солоденької яблуньки», або «розложистої кап устоньки», «глибокої криниченьки», або «копанки», складали ліричний сюжет тієї чи тієї пісні, як у варіантах веснянок «Хлопці, хлопці, до мене!», «Усі хлопці до мене…», «Семене, Семене, білесенька в мене…»
Еротична образність народної лірики вражає яскравими барвами, життєлюбною експресією, невимушеною, часто невишуканою стилістикою, мерехтінням подвійних значень, двоплановістю гри слів, інформації натяків. Статева сакралізація поширена і на побутові предмети, коли плуг уподібнювали до чоловічого органу, а плахта викликала уявлення про плодоносне поле. Таких прикладів можна навести чимало. Наприклад, оранка ниви символізує любовні зв’язки: «Усі нивки поорані, одна облогує: / Усі дівки на мя добрі, одна ворогує». Слово «грати»означає близький тілесний інтим і водночас сердечне переживання, як принаймні два варіанти пісні «Бандурка» («пристойний» і «сороміцький») у записах І.Франка. На жаль, письменник у «Студіях над українськими народними піснями» дав негативну оцінку цим творам, що мають тонко зашифровану знакову систему, яку використовують у психоаналізі. Визначальним метафоризованим символом тут постає бандура, що викликає асоціації з жіночим статевим органом, уподібненим до міді, срібла, злота («А в мене бандурка велми красная, / Чорна, як жук ще й волосяная»), а безпосередньо інтимні стосунки між козаком і дівчиною подані як гра на цьому музичному інструменті: «Ох як взял козак на бандурку грати, / Стала ся дівчина велми сміяти». Ця пісня не вкладається у поширене уявлення про «банальну любовну пригоду» чи курйоз, а змушує, на переконання М.Сулими, «уважно вчитатися в її глибоку смислову суть».
Варто зазначити, що тексти сороміцьких пісень збереглися завдяки записам З.Доленґи-Ходаковського, М.Максимовича, П.Лукашевича, М.Гоголя, Т.Шевченка, П.Чубинського, Хв. Вовка, І.Франка, В.Гнатюка та ін. українських фольклористів і письменників, інтелігентних особистостей з високою духовною культурою, які розуміли, що людина без еротики - неповноцінна істота. Саме збирачі еротичного фольклору запровадили поняття «сороміцькі пісні», пов’язували їх із «сексуальним життям людини», подавали приклад, як їх слід розуміти і тлумачити, не нав’язаючи їм невластивого моралізаторського змісту. Так, перший публікатор таких текстів Хв. Вовк слушно зауважив, що у них є «очевидні ознаки безперечного фалічного культу, що виявлені у наївних формах, без будь-якого прикриття, але й без цинізму, чи п’яної розпусности», що осуджувалися народом.
І наостанок сороміцька пісня у записах Тараса Шевченка:
Та спасибі батькові,
Та спасибі матері,
Що нас добули.
Як нас добували,
Жито розсипали
Вночі на печі
Міс Катарсис, кандидат еротичних наук - Леся Мудрак.
Ілюстрації Тетяни Шевченко до збірки «Ніч Еротичної Поезії»
А це вже сучасна еротика у картинах Marci MacDonald.
Ты не увидишь, как мы станем ближе,
Я словно в шаг просачиваюсь тенью,
И в этот взгляд… Не бойся - тише… тише,
Доверься моему прикосновенью.
Закрой глаза, давай смотреть дыханьем,
Где воздух на губах - виток торнадо,
Мы задохнемся нашим обладаньем,
И запоздалым шепотом: не надо…
Я буду слышать тонкий запах лета -
Цветочный аромат сорвется с кожи,
Покажется, что ты совсем раздета
И мерзнешь от волнения до дрожи.
Покажется, что ты белее снега,
Прижалась и испуганно застыла,
И сердце бьется, словно после бега -
Ах, как же ты немыслимо красива!
Ах, как же ты немыслимо послушна -
Ни словом не перечишь мне, ни взглядом,
Мне ведь и, правда, это очень нужно -
Вот так всю жизнь стоять с тобою рядом.
Губами в нежном поцелуе слиться,
Когда весь мир рассержен и простужен,
Пусть даже ночью нам с тобою снится
Как ты нужна мне,… как тебе я нужен…
© Сказоч-Ник