Leave a comment

(The comment has been removed)

poyeliku March 15 2013, 20:33:29 UTC
Як жеж ти мене оце потішив. Ми вже з чоловіком напитися мабуть удвох не зможемо, та мені час від часу справно чогось у пляшці принесе і перед собою посадить. Виходить також удвох, тільки один п"є очами.
От відчуваю я по отаким маленьким речам, комусь може здасться те зовсім незначними чи буденними подіями, коли за цим стоїть щось важливе і високе. Порадіюі за вас, а що. Здається мені і чим далі тим більше, кохання і любов таки є.

Reply

(The comment has been removed)

poyeliku March 15 2013, 20:48:44 UTC
Ги,та чого ж ти оце тут мені вибачаєшся. Життя таке,як воно є і не треба його наділяти чарівним зверх того,що там вже є здавна і наділено нам.
Ти може не повіриш, але я цей рік, трохи віддалившись від навколишнього світу, відчула тим не менш себе щасливою людиною і жінкою. Як би воно це може цинічно не сприймалось тими,хто знає і у темі. Бо ми ще також ще є один у одного.А відпускати колись,на глибокий мій жаль, прийдеться і все одно один таки залишиться хоч у пам"ті та спогадах.Це також немало.

Reply

(The comment has been removed)

poyeliku March 15 2013, 20:57:13 UTC
Гадаєш, я не хтіла...
Та так вже вийшло - пришлось змиритися з тим. Тяжко, та напевне то також доля. Мені цього тепла на кілька життів було подаровано. Я вважаю того і не варта у повній мірі, поклавши руку на серце. Нічого такого особливого, та такої турботи я не бачила ніде поруч,нема навіть з ким порівнятися. Отак.

Reply

(The comment has been removed)

poyeliku March 15 2013, 21:12:48 UTC
Дякую тобі і бажаю,щоб те все було якнайдовше по життю.
Десь так воно і є,а може й більше,хвала долі.)

Reply


Leave a comment

Up