Malanca la Crasna - Красноїльська маланка (І частина)
Оригинал взят у kamienczanka в Malanca la Crasna - Красноїльська маланка (І частина)
Якщо б у мене було не одне життя, а кілька, одне з них я хотіла б провести хлопчиком - юнаком - чоловіком у Красноїльську.
Тоді б я була частиною цього, я б була цим - і це єдине дійство в моєму всесвіті, в якому я хотіла б бути учасником, а не глядачем.
Все одно, на якому куті б те життя протікало - я б була ведмедем з Путни.
Можна солом'яним,
Хоча не обов'язково - і я б кидалася у сніг дороги за ударом циганської булави.
Чи пребералася б у "жида" з кута Дял - господи, який же розумний і креативний іудей зустрівся мені там - і як зігріла серце його фраза: "Ви ж Кам'янчанка? Я пам'ятаю вас ще з часів, коли був царем".
Ті ж слова, котрі сказав мені він, цей циган з Путни, і ще два його колеги, - це найприємніше, що я чула за останні роки. До сліз, і я вам це не скажу.
А може, була б циганом з Дялу - і піклувалася б про свого урсу, і допомагала б йому їсти і пити, і поправляла його багатокілограмовий костюм.
А може, була б царем чи царицею-регіною. Одна з найшанованіших ролей, ніяких підтекстів: бути панною у макіяжі і з сумочкою замість меча (меч - він у царя) - дуже почесно.
А може, дуркувала б у лікаря - такі є на всіх кутах, цей з Сусу.
Сус і його ведмедів-сердець вперше побачила минулого року - а цьогоріч з них почалась моя красноїльська маланка-2013.
Вони неймовірні, вони сильно відрізняються від інших кутів (хоча тут кожен кут оригінальний).
А симпатичний баяніст раніше щороку грав для Путни.
Так як мені завжди горить додому, їхала з маланки рано (десь о 15-20 вже застопила машину), тому з крилдатих ведмедів бачила лише Дял. Тражани, я за вами сумую.
Ще побачимся, звичайно -
може, навіть завтра, на параді у Чернівцях.
Хтось же з Красноїльська туди їде (якщо вірити організаторам). Хоча настрої у них анти-фестивальні 9і це таки вже тенденція - див. попередні пости з Сокирян та Новоселиці).
Так само не знаю достеменно, чи буде красноїльський десант на районному фестивалі у Сторожинці 20.01 - минулого року був, зайняв єдине можливе для себе місце. Перше, звичайно.
Іншого не може бути: я люблю всі маланки, але Красноїльськ - кращий. Завжди.
Переконалася сьогодні у цьому в п'ятий раз.
Навіть не віриться, що думала вже шукати собі на 14.01 якусь нову маланку. Яка нова, навіщо нова - є ця, вона найкраща.
Де ще хлопчаки ще з шкільного віку вже так віддані своїм традиціям?
Де ще чоловіки погодяться проходити добу у важкому солом'яному костюмі, обмежуючи собі можливості не лише пересування, - заради традиції?
Де ще так креативно підходять до костюмів і гриму?
Де ще ведмеді б'ються так картинно і з такими посмішками?
Щорічний мій циган-герой цьогоріч перевершив навіть себе.
Гладіатор! А шолом вже в музеї :о).
Як і минулого року, я не встигла навіть передивитися всіх кадрів. Хороших дуже мало, але я вже туди навіть не за картинками їду - за відчуттями, драйвом, енергією.
Так що це поки що НЕ пост про Красноїльську маланку-2013 року.
Це поки що його анонс. Вігдуляю ще завтрашній парад - а потім засяду за спогади і пости.
Як і минулоріч, на маланці було чимало журналістів - Львів, Чернівці, Київ.
Дехто здоровався, кияни навіть самі запропонували місце у машині на зворотній дорозі - але ж я поспішала.
Я правда не знаю, як ви живете без Красноїльська.
Сумно, напевно, без нього :о)
В мене вже не виходить без Красної і її маланки. Рік починається нею - і все буде добре.
За кілька днів - друга серія. Ве-е-е-елика.
Якщо б у мене було не одне життя, а кілька, одне з них я хотіла б провести хлопчиком - юнаком - чоловіком у Красноїльську.
Тоді б я була частиною цього, я б була цим - і це єдине дійство в моєму всесвіті, в якому я хотіла б бути учасником, а не глядачем.
Все одно, на якому куті б те життя протікало - я б була ведмедем з Путни.
Можна солом'яним,
Хоча не обов'язково - і я б кидалася у сніг дороги за ударом циганської булави.
Чи пребералася б у "жида" з кута Дял - господи, який же розумний і креативний іудей зустрівся мені там - і як зігріла серце його фраза: "Ви ж Кам'янчанка? Я пам'ятаю вас ще з часів, коли був царем".
Ті ж слова, котрі сказав мені він, цей циган з Путни, і ще два його колеги, - це найприємніше, що я чула за останні роки. До сліз, і я вам це не скажу.
А може, була б циганом з Дялу - і піклувалася б про свого урсу, і допомагала б йому їсти і пити, і поправляла його багатокілограмовий костюм.
А може, була б царем чи царицею-регіною. Одна з найшанованіших ролей, ніяких підтекстів: бути панною у макіяжі і з сумочкою замість меча (меч - він у царя) - дуже почесно.
А може, дуркувала б у лікаря - такі є на всіх кутах, цей з Сусу.
Сус і його ведмедів-сердець вперше побачила минулого року - а цьогоріч з них почалась моя красноїльська маланка-2013.
Вони неймовірні, вони сильно відрізняються від інших кутів (хоча тут кожен кут оригінальний).
А симпатичний баяніст раніше щороку грав для Путни.
Так як мені завжди горить додому, їхала з маланки рано (десь о 15-20 вже застопила машину), тому з крилдатих ведмедів бачила лише Дял. Тражани, я за вами сумую.
Ще побачимся, звичайно -
може, навіть завтра, на параді у Чернівцях.
Хтось же з Красноїльська туди їде (якщо вірити організаторам). Хоча настрої у них анти-фестивальні 9і це таки вже тенденція - див. попередні пости з Сокирян та Новоселиці).
Так само не знаю достеменно, чи буде красноїльський десант на районному фестивалі у Сторожинці 20.01 - минулого року був, зайняв єдине можливе для себе місце. Перше, звичайно.
Іншого не може бути: я люблю всі маланки, але Красноїльськ - кращий. Завжди.
Переконалася сьогодні у цьому в п'ятий раз.
Навіть не віриться, що думала вже шукати собі на 14.01 якусь нову маланку. Яка нова, навіщо нова - є ця, вона найкраща.
Де ще хлопчаки ще з шкільного віку вже так віддані своїм традиціям?
Де ще чоловіки погодяться проходити добу у важкому солом'яному костюмі, обмежуючи собі можливості не лише пересування, - заради традиції?
Де ще так креативно підходять до костюмів і гриму?
Де ще ведмеді б'ються так картинно і з такими посмішками?
Щорічний мій циган-герой цьогоріч перевершив навіть себе.
Гладіатор! А шолом вже в музеї :о).
Як і минулого року, я не встигла навіть передивитися всіх кадрів. Хороших дуже мало, але я вже туди навіть не за картинками їду - за відчуттями, драйвом, енергією.
Так що це поки що НЕ пост про Красноїльську маланку-2013 року.
Це поки що його анонс. Вігдуляю ще завтрашній парад - а потім засяду за спогади і пости.
Як і минулоріч, на маланці було чимало журналістів - Львів, Чернівці, Київ.
Дехто здоровався, кияни навіть самі запропонували місце у машині на зворотній дорозі - але ж я поспішала.
Я правда не знаю, як ви живете без Красноїльська.
Сумно, напевно, без нього :о)
В мене вже не виходить без Красної і її маланки. Рік починається нею - і все буде добре.
За кілька днів - друга серія. Ве-е-е-елика.