"Коли наша родина запалить у вікні свічку, я довго дивитимуся на її полум'я. І мені здаватиметься, що мій народ - як це полум'я. Багато століть він змушений пригинатися під чужими вітрами, і коли здається, ніби це полум'я от-от згасне, воно відроджується з новою силою. Цей вогонь горітиме, доки ми зберігаємо його у своєму серці. Бо ми всі - маленькі жаринки цього великого вогню. Особисто для мене, свічка у вікні 24 листопада - це не лише свічка пам'яті і скорботи, це - ще й свічка непокори і спротиву тим, хто ненавидить мою країну, хто не визнає її трагедій і хто волів би бачити її покірною і переможеною.
А потім я вдивлятимусь у інші вікна, виглядаючи інших... Нескорених..."
Ці слова написала маленька дівчинка і читаючи їх маєш велику впевненість, що цей вогник пам"яті не згасне ніколи. Нехай же він мерехтить полум"яним язичком нашої єдності на вікнах - знаком для живих і звісточкою від нас всім замордованим тою нелюдською владою рідним, яких нам так і не довелося побачити і полюбити.
Цей вогник є і буде і у наших серцях болючою пам"яттю про тих, кому не вдалося пожити на цім світі, побачити своїх нащадків, кому переламали майбутні гілочки їхнього роду.
Вічная їм усім пам"ять!
Ось
тут у
diana_ledi також дуже яскраво горять рік за роком свічечки пам"яті у віконці. Завітайте до неї, подивіться на них, будь ласка!