Граючись верлібрами
Депресивне
Десь на теплому
Пісчаному березі
Слухаєш хвилі, чекаєш на осінь.
Сонцю радієш,
Бавишся з зорями.
Раптом замерзнеш, ледь сонцем зігрітий.
Скажуть: банально
З цього не зробиш історії
Й слів не лишилось,
хоч цей любив говорити.
Та десь загубились слова,
Марно шукав їх на звалищі.
Щось казав, але не сказав.
Кричав, але краще б мовчав.
Бо кому то потрібно на згарищі,
Де згорають надії та мрії?
Та ніхто не здається, ні.
Продовжує мріяти,
плекає нову надію.
Чекає весни, а до нього приходить осінь.
І так поки не замерзне
І з нього, як скажуть інші,
Так само не зробиш історії.
І хочеш вже просто жити,
Просто радіти сонцю.
Чекати маленькі радості,
Сумувати з маленьких капостей,
З усіма чекати на осінь.
І просто мовчати, не думати.
Не бути потрібним, але
Й не бути забутим...
Мрії, мрії, мрії...
(с) з павутиння
========================
Знов читаю тебе, знов читаю…
В котрий раз захлинаюсь словами.
Майже вголос навчилася чути
Між рядків твій розгублений голос.
Дуже довго сніги не танули
Гострим льодом врІзались в пам"ять.
Далеченько зайшло все, а вийшло
Якось боком…
Затискають твої світанки -
Відступає мій в сутінках смуток.
Брешуть карти, що кажуть, колись
Відкриваючи в іншого карту,
Якимось потойбічним арканом
Довіряли найвагомішу з менших
Один одному легко .
Кажуть інше.
Для когось зненацька
Неодмінно настане літо,
А для когось підступно і швидко
На порозі застигне триклята холодна зима.
Промовчу… подивлюсь на мапу
Невідкритих своїх Америк...
====================================
Фотоарт, різне
(c) http://kokoszkaa.deviantart.com/
