.....

[potere]

Я не бажаю більше бачити реалій.
Я не бажаю знати, де і в чим неправа.
Я хочу вірити уперше, як востаннє
І навіть не бажання - тут смачніша страва.

Я хочу вірити в твій подих, в твою правду,
Змивати сумніви, як піт, ранковим душем.
Я хочу всі твої достоїнства і вади
Прийняти разом із коханням в свою душу.

You make me smile! І вже за це я щиро вдячна.
You make my day! А я твоя тепер назавжди.
Я вірю в час ранковий і у вірну вдачу,
Що зіштовхнула нас, даруючи розраду.

Ти знаєш, я давно (а може і ніколи)
Не відчувала того, чим живу я зараз.
І я порушу всів встановлені закони
Аби вся правда твоя і моєю стала.

Я відчиняю двері й свої брудні вікна
Тим почуттям, що крильми б’ються , наче птахи,
У душу стукають, бажаючи навіки
Лишитись в серці, не вживаючи атаки.

Я хочу вірити. Я вірю. Я кохаю.
Мені резонів не потрібно і підтверджень.
Я відчуваю серцем: ти прийшов із раю
Аби зламати зайвий сталевий стержень.

Якщо колись, коли нам виповниться пів ста
Коротких років, разом прожитих в любові,
Я пам’ятатиму запаленні вуста,
Які позбавили мене брудної крові.

І будь що буде. Але зараз я люблю
Тебе усього, так, як є, яким зустріла.
І я не вірю ані болю, ні жалю...
Ти саме той, про кого все життя я мрію.
09.10.2015