Mar 24, 2015 05:45
вони іноді стаються, а іноді - здаються...
скільки прикрощів ти придумав сьогодні для себе, де їх віднайшов?
знаєш, це ж напевно теж дар - віднаходити їх, помічати ледь не у кожній миті.
а дар - він дається не просто так, а для чогось...
от і здавалося б, навіщо людині дар знаходити погане,
помічати у всьому оборотну темну сторону? я недовго шукала відповіді:
це щоб краще бачити чужі біди... не помічаючи чужих бід ти не мав би шансу допомагати, співчувати, підтримувати...
просто людський егоїзм занадто часто спотворює насправді велично гарні речі. я абсолютно впевнена, що ти бачив такі спотворені дари.
скажімо, пристрасть,- хтива, вимоглива, жадібна, тваринна пристрасть - що воно таке, як не спотворене людським егоїзмом кохання?
а заздрість?.. так-так, ти правильно подумав - це спотворена радість за інших...
навіть сам егоїзм - це спотворена нами любов...
адже ти знаєш, що все починається з любові, так?
і от варто усьому від цього початку піти не так - і ти вже - звалище спотворених речей, звалище знецінених дарів..
насправді ми ж усі обдаровані - лише градус нашого егоїзму вирішує, чи ми побачимо, чи зможемо оцінити ці чудові подарунки використати їх на добру справу, на славу Дарителя.
9.12.2014
писанина,
укр