лижі і любов
Вчора ми їздили на Буковель, було так кумедно-печально - троє нас і паспорт мами, якої з нами взагалі не було, у якої інше прізвище і яка для Валі взагалі не мама:) - на такий завдаток ніхто не хотів видати нам з Валею лижі, а Тарасові - борд. Ми пішли в село і, застосувавши все наше вміння вламувати, увесь шарм і всю привітність, зрештою таки отримали заповітні дошки. І каталися, і було круто. Так мало людей, так багато снігу. Все таке прекрасне. Валя в мене - супергонщик! Я ніяк за нею не встигала, зате увесь час мала стимул трохи збільшити швидкість:)
Закінчилося все сумно: від перекрикувань і вигуків радості на морозі я повністю втратила голос. Повністю-повністю - такого зі мною ще ніколи не було.
І сьогоднішній, останній перед святковим сезоном день я провела в кімнаті, а не на прекрасних червоних трасах...
А ви катаєтесь на лижах/борді?
Якщо так - не забувайте паспорт! :)
Закінчилося все сумно: від перекрикувань і вигуків радості на морозі я повністю втратила голос. Повністю-повністю - такого зі мною ще ніколи не було.
І сьогоднішній, останній перед святковим сезоном день я провела в кімнаті, а не на прекрасних червоних трасах...
А ви катаєтесь на лижах/борді?
Якщо так - не забувайте паспорт! :)