Субота..
Так цікаво бавитися в ідіолекти. згадувати слова і тішитися, що для тебе вони означають щось зовсім інше, аніж для нього/неї/них. Мовчати, тобто говорити мовчки. Бачити світ не картинками, а словами. Зрозуміти якось, наскільки інтимними є ці слова для тебе - і мовчати ще більше, а від того - говорити менше дурниць, а відтак - ще більше бути щасливою. Не розуміти свого щастя. Істерично сміятися і ще істеричніше плакати, а потім сушити швиденько усі рушники - аби ніхто не бачив, ЯКІ вони, ті сльози, і чому вони. Дізнаються - ще скажуть мені, нецікаво буде. Сушити сльози поряд з білизною ледь знайомих мені людей.
Вчора-сьогодні так несподівано хотілося в гори. Думала про Франик: "люди у цьому місті можуть не мати дома "Кобзаря", зате завжди мають карту Чорногори", - шкода, що ідеалізую, гарно було б. хотілося б, щоб так. От ніколи не вважала, що я маю знати Шевченка напам*ять, а висоти двотисячників - то обов*язково. Згадувалася найкраща і найулюбленіша моя Чорногора. То було після 10 класу, так несподівано, так гарно, так спокійно, так закохано, так АХ. І мрії здійснювалися.
...
А потім він скаже слово "чай" - і ми питимемо щось зовсім різне. Мій чай дуже нічний і просто так, а ще задуманий і трохи розгублений, в ньому багато смутку і багато сумніву, а ще запаху і медитативної лірики, розуміння, невміння, несподіваного, гуртожитка, Києва, потягів. Я люблю без цукру і в Олиній чашці з полуницями.
....
И вот мы стоим здесь между Востоком и Западом,
Имея все, что было обещано нам.
То, что я знаю, это значительно больше меня
Но есть то, чего никогда не доверить словам.
Но я говорю не словами:
Любовь - это все, что мы есть...
(БГ)
Вчора-сьогодні так несподівано хотілося в гори. Думала про Франик: "люди у цьому місті можуть не мати дома "Кобзаря", зате завжди мають карту Чорногори", - шкода, що ідеалізую, гарно було б. хотілося б, щоб так. От ніколи не вважала, що я маю знати Шевченка напам*ять, а висоти двотисячників - то обов*язково. Згадувалася найкраща і найулюбленіша моя Чорногора. То було після 10 класу, так несподівано, так гарно, так спокійно, так закохано, так АХ. І мрії здійснювалися.
...
А потім він скаже слово "чай" - і ми питимемо щось зовсім різне. Мій чай дуже нічний і просто так, а ще задуманий і трохи розгублений, в ньому багато смутку і багато сумніву, а ще запаху і медитативної лірики, розуміння, невміння, несподіваного, гуртожитка, Києва, потягів. Я люблю без цукру і в Олиній чашці з полуницями.
....
И вот мы стоим здесь между Востоком и Западом,
Имея все, что было обещано нам.
То, что я знаю, это значительно больше меня
Но есть то, чего никогда не доверить словам.
Но я говорю не словами:
Любовь - это все, что мы есть...
(БГ)