Ой. Не знаю.

[potato_otato]

Один мій сон - доволі неприємний - згадується
А втім, понад його неприємність,
Варто його прийняти
В ньому були усі люди з мого життя
Коли світ іще був чорно-білим
Я знімала кіно
Про маленьку дівчинку, що увесь вечір
Сидить на підвіконні і стежить
За дорогами і стежками, чекаючи:
Котрою з пар жовтих фар світить
В таємні очі темряви
Тато
Про 13-річну, нафарбовану, в короткій спідниці
Худорляву, з великими стегнами
Що її обнімає за стан
Він
Про 15-річну, що біжить на побачення, спотикаючись
І мріє про діточок:
«Твої очі, моя усмішка, твоє волосся, мої брови»
Через два літа - про цілунки в траві
Коли тисячі комах залазять під одяг
Змагаючись з його руками
А їй зовсім не лоскотно
Моя дівчинка
Вдихає людей - їх у ній стільки
(без еротичного підтексту, що ви),
Що близько й до коми -
Щоб обдумати всіх.
Люди приходять у сни і цілують її у очі
У 18 дівчинка їде з дому - і цілують її в чоло
І таврують її в чоло
У 9 - півжиття тому -
Вона вбила бджолу, аби та її не вкусила -
І почалося:
Нема дурних терпіти біль, коли можна першим
Зробити боляче
Нема дурних пробачати, коли можна
Забути
Нема дурних просити пробачення, коли можна
Піти.
У 19 дівчинці сняться сни про придумані вчора фільми
У 19 дівчинка плаче,
Бо почуває себе - наче на підвіконні,
Наче він от-от приїде,
Лиш потім - хтозна - чи не викине її з вікна.

Добрий ангел береже мої сни.
Добрий ангел додає мені сил.