першЕ веснянЕ загострЕння
Раніше я дуже засмучувалась, коли не знаходила тебе у романах. Я читала романи англійські, французькі, американські, навіть українські - тебе там не було. То були романи різних епох, різні-різні, багато - байдуже. Я читала вірші і казки - і то все знову ж було не про тебе. Я сумувала і кидала книгами об підлогу. Я розчаровувалась. Я видаляла файли, я підпалювала бібліотеки, я різала сторінки на мільйони шматочків і сипала сніг з балкона. Я наклала анафему на усіх прозаїків й поетів. Я власноруч задушила одного. Я божеволіла. Я зовсім не спала. Я пограбувала усі книгарні, роздала награбоване бідним.
Зрештою, все це виявилося всього лиш першим весняним загостренням. Воно минулося, як минувся грип. За два тижні молоді писаки наклепали нових книжок. Мені здається, вони намагалися зобразити тебе: я впізнавала тебе у деяких описах, репліках, у героїв були схожі на твої звички. Зрештою, це вийшло у них надто недолуго і смішно. Ти не піддався олітературненню. І слава Богу.
Ця межа - між літературою і життям - стала для мене чіткішою.
І, знаєш, персонажі - в літературі, а герої, як не крути, таки в житті.
Зрештою, все це виявилося всього лиш першим весняним загостренням. Воно минулося, як минувся грип. За два тижні молоді писаки наклепали нових книжок. Мені здається, вони намагалися зобразити тебе: я впізнавала тебе у деяких описах, репліках, у героїв були схожі на твої звички. Зрештою, це вийшло у них надто недолуго і смішно. Ти не піддався олітературненню. І слава Богу.
Ця межа - між літературою і життям - стала для мене чіткішою.
І, знаєш, персонажі - в літературі, а герої, як не крути, таки в житті.