тато. як це круто.
як це класно - коли в тебе є тато!
серйозно. Коли, після 11 років телефонних стосунків я приїхала до тата в США аж на цілих два місяці, це було одним з моїх найграндіозніших відкриттів: як прекрасно мати тата! Може, якби мені дали 30 секунд ефіру на CNN, я би про це й кричала: хей, люди, ви хоч розумієте, як це неймовірно й фантастично, коли в тебе є тато?!! Поруч. Справжнісінький.
Як це прекрасно - подавати татові в гаражі якісь гвинтики й шурупи, готуючи катамаран для сплаву по річці. Плавати з татом, розкладати з ним намет, смажити картоплю на вогні, купатися, слухати тишу-яка-аж-дзвенить.
Як чудово, коли тато нарешті-нарешті пояснює тобі, чому літаки літають, а кораблі - плавають - тато, а не вчитель фізики.
Коли тато вчить тебе їздити на машині - тато, а не інструктор на курсах.
Кататися на великах, вечеряти в ресторані, зависати в музеї науки та техніки, пити пиво в спеку, ходити на концерти, дивитися Альфа, слухати Висоцького, купувати книжки про космос і дива природи - як прекрасно робити ці речі з татом! Як прекрасно, коли тато терпляче вчить тебе грати в більярд, хоч ти для цього недостатньо терпляча. А потім, коли приїжджають твої друзі, ви ділитеся на команди, і ти - з татом, і твій тато грає найкраще!
Чекати, коли він приїде з роботи. Як круто, коли гуляєш з друзями, і тато забирає тебе додому - і всім по-доброму ледь-ледь заздрісно, що він у тебе такий кльовий:)
Як спокійно і добре подорожувати з татом. Говорити з татом, мовчати з татом. Проїхати майже шість тисяч кілометрів з татом. Побачити дивовижне, і побачити це з татом. Сумувати, що з вами немає мами й Тарасика. Згадувати, яким смішним був Тарасик в дитинстві. Шкодувати, що він ще поки що не знає, як це щасливо, коли поруч є тато.
Йти на літак і не плакати. Бо він приїде. От ще кілька місяців - і приїде. І вірити в це безсумнівно, бо ж він - тато, і з ним так чудесно, і він пообіцяв. Бо, я дуже сподіваюся, він теж здивувався, як це прикольно - мати дітей:)
серйозно. Коли, після 11 років телефонних стосунків я приїхала до тата в США аж на цілих два місяці, це було одним з моїх найграндіозніших відкриттів: як прекрасно мати тата! Може, якби мені дали 30 секунд ефіру на CNN, я би про це й кричала: хей, люди, ви хоч розумієте, як це неймовірно й фантастично, коли в тебе є тато?!! Поруч. Справжнісінький.
Як це прекрасно - подавати татові в гаражі якісь гвинтики й шурупи, готуючи катамаран для сплаву по річці. Плавати з татом, розкладати з ним намет, смажити картоплю на вогні, купатися, слухати тишу-яка-аж-дзвенить.
Як чудово, коли тато нарешті-нарешті пояснює тобі, чому літаки літають, а кораблі - плавають - тато, а не вчитель фізики.
Коли тато вчить тебе їздити на машині - тато, а не інструктор на курсах.
Кататися на великах, вечеряти в ресторані, зависати в музеї науки та техніки, пити пиво в спеку, ходити на концерти, дивитися Альфа, слухати Висоцького, купувати книжки про космос і дива природи - як прекрасно робити ці речі з татом! Як прекрасно, коли тато терпляче вчить тебе грати в більярд, хоч ти для цього недостатньо терпляча. А потім, коли приїжджають твої друзі, ви ділитеся на команди, і ти - з татом, і твій тато грає найкраще!
Чекати, коли він приїде з роботи. Як круто, коли гуляєш з друзями, і тато забирає тебе додому - і всім по-доброму ледь-ледь заздрісно, що він у тебе такий кльовий:)
Як спокійно і добре подорожувати з татом. Говорити з татом, мовчати з татом. Проїхати майже шість тисяч кілометрів з татом. Побачити дивовижне, і побачити це з татом. Сумувати, що з вами немає мами й Тарасика. Згадувати, яким смішним був Тарасик в дитинстві. Шкодувати, що він ще поки що не знає, як це щасливо, коли поруч є тато.
Йти на літак і не плакати. Бо він приїде. От ще кілька місяців - і приїде. І вірити в це безсумнівно, бо ж він - тато, і з ним так чудесно, і він пообіцяв. Бо, я дуже сподіваюся, він теж здивувався, як це прикольно - мати дітей:)