Музей ВВВ коло Вервольфу
Про залишки Вервольфу писано вже багато, я про нього колись також постом відмітився. Тепер час розповісти про музей Великої вітчизняної, який розмістився поруч із Ставкою Гітлера в стінах колишнього дитячого санаторію.
Оскільки музей приватний, то в ньому постаралися якомога далі відійти від наших "музейних канонів", коли усі експонати заховані під склом, і дивитись на них можна лише з відстані у три метри. А тут навпаки, можна запросто сфотографуватися із ППШ наперевіс, залізти всередину до лендлізівського Доджа чи цілитись із зенітки по горобцях.
Тож музей гідний уваги, хай навіть його експонати і не становлять великої історичної цінності, на які капають слиною фанати-історики. Зате тут душевно, атмосферно і до того ж цікаво.
Отож, проходимо через КПП та йдемо ближче знайомитись із музеєм.
1.
Територія колишнього санаторію прикрашена "постовими будками" та військовою технікою. Але в дворі прогуляємось трішки пізніше, а зараз йдемо до колишньої актової зали, де розміщена більша частина експозиції.
2.
Частина стін обклеєна агітаційними плакатами часів Другої Світової. Причому навпроти радянських агіток розмістилися ще й німецькі (тільки в мене кадр із ними не вийшов)
3.
"Музична експозиція". Усі патефони - в справному стані, їх обов'язково "ввімкнуть" для відвідувачів.
Найменша за розмірами радіола - трофейна, марки Phillips:)
4.
Військово-морський закуток. Гвинтівку Мосіна можна вертіти в руках та фотографуватися з нею
5.
Цей експонат уже більш сучасний - хвостовий гвинт від вертольоту Мі-2. Але виглядає тут він досить органічно.
6.
Найдрібніші та крихкі експонати все-таки сховані під скло.
Потрібно не соромитись, а запитувати у працівників музею про усе, що цікавить. Оскільки тут немає маразматичних дебільних екскурсоводів, що тупо зазубрили текст і не відступають від нього ні на крок, а натомість працюють справжні ентузіасти своєї справи, то змістовне живе спілкування по темі виставки гарантовано.
7.
Кулемети. Найбільше мені сподобалась однакова реакція усіх жінок та дівчат, що брали їх в руки фотографуватися - "ого, яке воно тяжке!" :)
8.
Музей не обмежується лише радянськими та німецькими військами. Союзники тут також представлені.
9.
Цей дорожній знак села Борщів часів німецької окупації нещодавно випадково "виорали" в полі перед посівною кампанією:)
10.
Гральні карти та друкарська машинка від фірми Wanderer. Виявляється, що вони не лише автомобілі робили!
До речі, одна довоєнна автівка Вандерер працює у Вінниці в якості таксі
11.
Всілякі побутові дрібнички німецьких офіцерів. Особисто я вподобав собі пивного кухля у дальньому закутку.
В касках із шмайсерами на грудях я не фоткався, тож час виходити надвір
12.
Тут очікує реставрації "вермахтівський "мотоцикл Zündapp KS 750...
13.
... легковик BMW 326...
14.
... та Mercedes-Benz W136, якщо я правильно ідентифікував цю купу залізяччя.
15.
Медсестричка-вампірша поспішає зализувати бійцівські рани:)
16.
Американський Додж "три- чверті", названий так через свою вантажопідйомність в 750 кг (три чверті від тонни)
Авто в справному стані та доволі прудко їздить на всілякі фестивалі та військові реконструкції.
17.
У протитанковій артилерії я розбираюсь кепсько, тому краще не буду вигадувати, що то воно за гармата така:)
18.
Схоже, що це німецька вантажівка Magirus Deutz S3000, але я можу й помилятись.
19.
На соснах погойдується німецький парашутист, шо заплутався у власних стропах.
20.
В планшетці у парашутиста воєнна карта Вінниччини. Шкода, що так і не вийшло її нормально сфотографувати. Хоч бери, та зі сканером наступного разу приходь:)
21.
Коло спостережної вишки розмістився "гість із майбутнього" - БТР-60.
22.
Сучасний шушпанцер, який маскується під німецького Тигра. Виглядає не дуже схоже, зате воно їздить і навіть стріляє! Щоправда, не по музею, а на військових реконструкціях.
23.
Сучасні імітації танків мене мало цікавлять, тому повертаюся до лендлізівського Доджа.
24.
Водію залазити всередину машини було не дуже зручно.
25.
Номерна табличка американської зенітки.
26.
А це, власне, сама зенітка. Ручки крутяться легко й справно, тож утрьох можна відтворити стрільбу по ворожих літаках (один відповідає за вертикальне наведення на ціль, другий - за горизонтальне, а третій - натискає на гашетку)
27.
Знову "шестидесятка". Хоча вона і не вписується в роки 2-ї світової війни, зате дітлахи залюбки залазять нагору і бігають по броньованому даху.
28.
Коли вже не вистачить сил крутити кермо у припаркованої техніки, то тут таки можна підкрипитися фірмовим салом в меду (це на нього табличка "Speck mit Honig" вказує) та іншими смачними стравами.
29.
Навколо "кухні" імітовано побут польового чи партизанського табору.
30.
Судячи із "самогонного апарату" - табір таки партизанський:)
31.
Прання та прасування:)
32.
Ну і врешті-решт асортимент місцевого кафе разом із цінами.
Смачного!
Оскільки музей приватний, то в ньому постаралися якомога далі відійти від наших "музейних канонів", коли усі експонати заховані під склом, і дивитись на них можна лише з відстані у три метри. А тут навпаки, можна запросто сфотографуватися із ППШ наперевіс, залізти всередину до лендлізівського Доджа чи цілитись із зенітки по горобцях.
Тож музей гідний уваги, хай навіть його експонати і не становлять великої історичної цінності, на які капають слиною фанати-історики. Зате тут душевно, атмосферно і до того ж цікаво.
Отож, проходимо через КПП та йдемо ближче знайомитись із музеєм.
1.
Територія колишнього санаторію прикрашена "постовими будками" та військовою технікою. Але в дворі прогуляємось трішки пізніше, а зараз йдемо до колишньої актової зали, де розміщена більша частина експозиції.
2.
Частина стін обклеєна агітаційними плакатами часів Другої Світової. Причому навпроти радянських агіток розмістилися ще й німецькі (тільки в мене кадр із ними не вийшов)
3.
"Музична експозиція". Усі патефони - в справному стані, їх обов'язково "ввімкнуть" для відвідувачів.
Найменша за розмірами радіола - трофейна, марки Phillips:)
4.
Військово-морський закуток. Гвинтівку Мосіна можна вертіти в руках та фотографуватися з нею
5.
Цей експонат уже більш сучасний - хвостовий гвинт від вертольоту Мі-2. Але виглядає тут він досить органічно.
6.
Найдрібніші та крихкі експонати все-таки сховані під скло.
Потрібно не соромитись, а запитувати у працівників музею про усе, що цікавить. Оскільки тут немає маразматичних дебільних екскурсоводів, що тупо зазубрили текст і не відступають від нього ні на крок, а натомість працюють справжні ентузіасти своєї справи, то змістовне живе спілкування по темі виставки гарантовано.
7.
Кулемети. Найбільше мені сподобалась однакова реакція усіх жінок та дівчат, що брали їх в руки фотографуватися - "ого, яке воно тяжке!" :)
8.
Музей не обмежується лише радянськими та німецькими військами. Союзники тут також представлені.
9.
Цей дорожній знак села Борщів часів німецької окупації нещодавно випадково "виорали" в полі перед посівною кампанією:)
10.
Гральні карти та друкарська машинка від фірми Wanderer. Виявляється, що вони не лише автомобілі робили!
До речі, одна довоєнна автівка Вандерер працює у Вінниці в якості таксі
11.
Всілякі побутові дрібнички німецьких офіцерів. Особисто я вподобав собі пивного кухля у дальньому закутку.
В касках із шмайсерами на грудях я не фоткався, тож час виходити надвір
12.
Тут очікує реставрації "вермахтівський "мотоцикл Zündapp KS 750...
13.
... легковик BMW 326...
14.
... та Mercedes-Benz W136, якщо я правильно ідентифікував цю купу залізяччя.
15.
Медсестричка-вампірша поспішає зализувати бійцівські рани:)
16.
Американський Додж "три- чверті", названий так через свою вантажопідйомність в 750 кг (три чверті від тонни)
Авто в справному стані та доволі прудко їздить на всілякі фестивалі та військові реконструкції.
17.
У протитанковій артилерії я розбираюсь кепсько, тому краще не буду вигадувати, що то воно за гармата така:)
18.
Схоже, що це німецька вантажівка Magirus Deutz S3000, але я можу й помилятись.
19.
На соснах погойдується німецький парашутист, шо заплутався у власних стропах.
20.
В планшетці у парашутиста воєнна карта Вінниччини. Шкода, що так і не вийшло її нормально сфотографувати. Хоч бери, та зі сканером наступного разу приходь:)
21.
Коло спостережної вишки розмістився "гість із майбутнього" - БТР-60.
22.
Сучасний шушпанцер, який маскується під німецького Тигра. Виглядає не дуже схоже, зате воно їздить і навіть стріляє! Щоправда, не по музею, а на військових реконструкціях.
23.
Сучасні імітації танків мене мало цікавлять, тому повертаюся до лендлізівського Доджа.
24.
Водію залазити всередину машини було не дуже зручно.
25.
Номерна табличка американської зенітки.
26.
А це, власне, сама зенітка. Ручки крутяться легко й справно, тож утрьох можна відтворити стрільбу по ворожих літаках (один відповідає за вертикальне наведення на ціль, другий - за горизонтальне, а третій - натискає на гашетку)
27.
Знову "шестидесятка". Хоча вона і не вписується в роки 2-ї світової війни, зате дітлахи залюбки залазять нагору і бігають по броньованому даху.
28.
Коли вже не вистачить сил крутити кермо у припаркованої техніки, то тут таки можна підкрипитися фірмовим салом в меду (це на нього табличка "Speck mit Honig" вказує) та іншими смачними стравами.
29.
Навколо "кухні" імітовано побут польового чи партизанського табору.
30.
Судячи із "самогонного апарату" - табір таки партизанський:)
31.
Прання та прасування:)
32.
Ну і врешті-решт асортимент місцевого кафе разом із цінами.
Смачного!