Павлівське живе пиво
Щось я вже страх як давно нічого про пиво не писав, аж самому тепер соромно. У мене ж вже близько 250 спожитих сортів, а народ про них абсолютно нічого не знає! Тож треба потроху залучати своїх френдів до радості від споживання цього чарівного хмільного напою
Отже, в останній поїздці до Рівного трапилось мені спробувати новий сорт пива - Павлівське живе (до речі, вимовляється пАвлівське, а не павлІвське). До того ж, це взагалі перша спробувана мною продукція цієї волинської броварні. Отож відкорковую пляшку, на якій зазначено рекордні 7 ДНІВ (!!!) терміну зберігання та насолоджуюсь бурштиновим напоєм.
Із першого ж ковтка відчувається, що пиво насправді "живе", тобто непастеризоване, із прекрасним освіжаючим ефектом (для тих, хто не гурман у таких тонкощах, наведу таку паралель - ви ж відчуваєте різницю між криничною водою щойно з колодязя та кип'яченою, нехай і охолодженою? - от приблизно так відрізняються і живе пиво від пастеризованого).
В ароматі переважають тони хліба і солоду, смак також солодово-хлібний, практично зовсім без хмелевої гіркоти та з легкою, ледь помітною кислинкою, але трохи водянистий, із коротким "порожнім" після-смаком. Хоча після всіляких там Вобловоней та Чорнобильських Павлівське пиво здасться справжнім божественним еліксиром, тож при нагоді спробувати його обов'язково варто.
ТТХ Павлівського живого:
алкоголь - не менше 3,5%
густина - 11%
Ну і наостанок коротка довідка про історію Павлівського пива, яка розпочалась іще на самому початку ХХ-го століття, коли навіть саме село Павлівка було іще містом та іменувалось зовсім по-інакшому - Порицьк. От в 1904-му році в Порицьку і було зведено пивзавод. Переживши панування на Волинських землях Російської Імперії та Польської Республіки, що прийшла на зміну, існування старої броварні урвалось в часи Другої Світової війни, коли не лише пивзавод, а практично й усе місто Порицьк були повністю Знищені. Від міста вцілила лише одна із околиць, звана Павлівкою, від якої і почало потроху розбудовуватись теперішнє село.
Сучасна історія Павлівської пивоварні розпочалась вже в 50-х роках, коли у навколишній місцевості розпочався видобуток вугілля (ага, воно не лише у Донецьку є). Тож, аби забезпечити шахтарів (а це багато приїжджих робітників із інших регіонів, які значно збільшили кількість населення краю) пінним напоєм в 1958-му році став до ладу відбудований пивзавод, який і до сьогодні радує нас своєю чудовою продукцією.
Отже, в останній поїздці до Рівного трапилось мені спробувати новий сорт пива - Павлівське живе (до речі, вимовляється пАвлівське, а не павлІвське). До того ж, це взагалі перша спробувана мною продукція цієї волинської броварні. Отож відкорковую пляшку, на якій зазначено рекордні 7 ДНІВ (!!!) терміну зберігання та насолоджуюсь бурштиновим напоєм.
Із першого ж ковтка відчувається, що пиво насправді "живе", тобто непастеризоване, із прекрасним освіжаючим ефектом (для тих, хто не гурман у таких тонкощах, наведу таку паралель - ви ж відчуваєте різницю між криничною водою щойно з колодязя та кип'яченою, нехай і охолодженою? - от приблизно так відрізняються і живе пиво від пастеризованого).
В ароматі переважають тони хліба і солоду, смак також солодово-хлібний, практично зовсім без хмелевої гіркоти та з легкою, ледь помітною кислинкою, але трохи водянистий, із коротким "порожнім" після-смаком. Хоча після всіляких там Вобловоней та Чорнобильських Павлівське пиво здасться справжнім божественним еліксиром, тож при нагоді спробувати його обов'язково варто.
ТТХ Павлівського живого:
алкоголь - не менше 3,5%
густина - 11%
Ну і наостанок коротка довідка про історію Павлівського пива, яка розпочалась іще на самому початку ХХ-го століття, коли навіть саме село Павлівка було іще містом та іменувалось зовсім по-інакшому - Порицьк. От в 1904-му році в Порицьку і було зведено пивзавод. Переживши панування на Волинських землях Російської Імперії та Польської Республіки, що прийшла на зміну, існування старої броварні урвалось в часи Другої Світової війни, коли не лише пивзавод, а практично й усе місто Порицьк були повністю Знищені. Від міста вцілила лише одна із околиць, звана Павлівкою, від якої і почало потроху розбудовуватись теперішнє село.
Сучасна історія Павлівської пивоварні розпочалась вже в 50-х роках, коли у навколишній місцевості розпочався видобуток вугілля (ага, воно не лише у Донецьку є). Тож, аби забезпечити шахтарів (а це багато приїжджих робітників із інших регіонів, які значно збільшили кількість населення краю) пінним напоєм в 1958-му році став до ладу відбудований пивзавод, який і до сьогодні радує нас своєю чудовою продукцією.