(ча)Рівне очима туриста
Щось я усе про Вінницю та й про Вінницю останнім часом пишу. Аж самому часом стає нудною така одноманітність. Тому трохи відволічуся на інші міста, а конкретно - на Рівно (ну не люблю я словникового написання цього міста, якось воно по-селюцьки із тим "е" на кінці звучить). Все ж таки, воно мені майже рідне. Може й тому і уваги на нього майже ніколи не звертав, бо ж куди воно дінеться, і що там такого можна цікавого побачити? Усе і так давно знайоме, чого про нього писати?
Жодної спільноти поціновувачів рівненської старовини мені на очі не траплялося, тому якось і не було в мене стимулу вештати закапелками міста в пошуках історичних цікавинок. Ну та ви всі й так усе знаєте, хто писав про це місто більше за мене, хай першим пожбурить каменюку.
Отож, я потихеньку починаю виправлятись. Детальні розбори міста до кожного будинку поки ще робити зарано. Тому розміщу фотографії того, що бачить більшість туристів, що завітали до славного міста Рівно. Бо я й сам останнього разу тусувався там в якості туриста. Якщо виключити час проведений у місцевих кнайпах та генделиках за розпиванням пива та чаю з кавою із своїми друзяками, то на фотографування міста в мене лишилась всього година-друга. Тож далі будуть кадри, які встиг назнімати за цей час.
Розпочинаю із самого серця міста, Майдану Незалежності
Праворуч височіє наше українське "всьо" - Т.Г.Шевченко. Ліворуч на задньому плані жовтіє Свято-Воскресеньський собор. Якщо не помиляюсь, то це єдина вціліла кам'яна святиня православних у місті, яка має хоч якесь історичне значення.
Далі перебираюся до центрального парку, імені того ж таки Шевченка.
Напевне, найвідомішим об'єктом парку є саме цей фонтан "Богатир", прозваний в народі "Стоматологом". Така назва пішла від меморіальної таблички на фонтані, що це - дарунок від вдячних стоматологів місту. Ну і сам Ілля Муромець нагадує собою брутального дантиста, який допотопною бормашинкою намірився лікувати ікла Змію Гориничу.
Одна з багатьох паркових скульптур.
Взагалі то, подібних витворів мистецтва в парку чимало, може колись зроблю із них окремий пост, а поки що обмежксь лише цією фотографією.
"Будиночок на розі двох вулиць..." Пушкінської та Соборної.
Історію з усіх боків оточують одноманітні 9-поверхівки. Із заднього боку цей будиночок двоповерховий, а в дворі ростуть вишні із аличею. Коли вони розквітають, то фотографії будиночку взагалі суперові.
Далі із Пушкінської переміщаюсь на вулицю Симона Петлюри
Ляльковий театр, прикрашений металевими ляльками Буратін, Мальвін та інших героїв дитячих казок.
А це будівля праворуч від лялькового театру.
Вірніше, лише частина такого рідкісного для Рівно будинку стилю модерн. В самому будинку містяться музеї Бурштину та Уласа Самчука, а також якась установа, в яких я так жодного рзу й не був (так, мені соромно).
Хоча відвідати музеї варто хоча б через самі лише інтер'єри будинку.
Ось така краса ховається одразу ж за вхідними дверима, І це я ще до самого приміщення не заходив, лишаючись у "прєдбанніку"!
Вітраж над вхідними дверима.
На жаль, часу на відвідання музеїв мені не вистачає, тож виходжу назад на вулицю С.Петлюри.
Будиночок на розі із вулицею Мазепи. Перед ним іще невеличкий сквер із пам'ятником жертвам Чорнобиля, але до об'єктиву він не потрапив.
Далі мій шлях пролягав через базар і навколишні генделики, тож наступного разу я розчохлив свій об'єктив аж на Гідропарку
Бетонний крокодил на березі одного з озер.
Краєвид озера в бік Дикого ринку, залізничних колій та кондитерської фабрики (ммм, досі облизуюсь при згадці місцевого чорносливу в шоколаді).
А це вже на наступний день я знову повертаюсь до вулиці Симона Петлюри.
Вигляд на перетин із Соборною та торговий центр Злата Плаза.
Іще один будиночок по вулиці Петлюри.
На стіні свіженьке графіті неголеного лиса з перепою. На даху - скляний ліхтар над сходами (ага, в Рівному виявляється також є будинки, в яких сходи не мають зовнішніх вікон, а лише прозорий плафон на даху).
Це вже я звернув на вулицю Словацького, і прямую до Бродвею (пішохідної зони майдану Незалежності)
До об'єктиву потрапила будівля паспортного столу.
Будинок на розі вулиць 16-го липня та Драгоманова
Тут розташований один із фірмових шинків місцевого пивзаводу Рівень, тож коли хто з приїжджих упізнає цю будівлю, то заходьте не вагаючись, гарне пиво вам гарантовано.
Знову до кадру потрапив собор циплячого кольору (ви його вже бачили на верхньому фото)
На цей раз компанію церкві складає ТЦ Прем'єр.
Ну і на останок, загадка для рівнян.
Хто відгадає, на якому будинку така симпатична балконна решітка, тому буду винен Бергшлосс Бурштинове в одній із фірмових пивничок Рівня або каву в Сальвадор Далі на вибір. Удачі в пошуках;)
Жодної спільноти поціновувачів рівненської старовини мені на очі не траплялося, тому якось і не було в мене стимулу вештати закапелками міста в пошуках історичних цікавинок. Ну та ви всі й так усе знаєте, хто писав про це місто більше за мене, хай першим пожбурить каменюку.
Отож, я потихеньку починаю виправлятись. Детальні розбори міста до кожного будинку поки ще робити зарано. Тому розміщу фотографії того, що бачить більшість туристів, що завітали до славного міста Рівно. Бо я й сам останнього разу тусувався там в якості туриста. Якщо виключити час проведений у місцевих кнайпах та генделиках за розпиванням пива та чаю з кавою із своїми друзяками, то на фотографування міста в мене лишилась всього година-друга. Тож далі будуть кадри, які встиг назнімати за цей час.
Розпочинаю із самого серця міста, Майдану Незалежності
Праворуч височіє наше українське "всьо" - Т.Г.Шевченко. Ліворуч на задньому плані жовтіє Свято-Воскресеньський собор. Якщо не помиляюсь, то це єдина вціліла кам'яна святиня православних у місті, яка має хоч якесь історичне значення.
Далі перебираюся до центрального парку, імені того ж таки Шевченка.
Напевне, найвідомішим об'єктом парку є саме цей фонтан "Богатир", прозваний в народі "Стоматологом". Така назва пішла від меморіальної таблички на фонтані, що це - дарунок від вдячних стоматологів місту. Ну і сам Ілля Муромець нагадує собою брутального дантиста, який допотопною бормашинкою намірився лікувати ікла Змію Гориничу.
Одна з багатьох паркових скульптур.
Взагалі то, подібних витворів мистецтва в парку чимало, може колись зроблю із них окремий пост, а поки що обмежксь лише цією фотографією.
"Будиночок на розі двох вулиць..." Пушкінської та Соборної.
Історію з усіх боків оточують одноманітні 9-поверхівки. Із заднього боку цей будиночок двоповерховий, а в дворі ростуть вишні із аличею. Коли вони розквітають, то фотографії будиночку взагалі суперові.
Далі із Пушкінської переміщаюсь на вулицю Симона Петлюри
Ляльковий театр, прикрашений металевими ляльками Буратін, Мальвін та інших героїв дитячих казок.
А це будівля праворуч від лялькового театру.
Вірніше, лише частина такого рідкісного для Рівно будинку стилю модерн. В самому будинку містяться музеї Бурштину та Уласа Самчука, а також якась установа, в яких я так жодного рзу й не був (так, мені соромно).
Хоча відвідати музеї варто хоча б через самі лише інтер'єри будинку.
Ось така краса ховається одразу ж за вхідними дверима, І це я ще до самого приміщення не заходив, лишаючись у "прєдбанніку"!
Вітраж над вхідними дверима.
На жаль, часу на відвідання музеїв мені не вистачає, тож виходжу назад на вулицю С.Петлюри.
Будиночок на розі із вулицею Мазепи. Перед ним іще невеличкий сквер із пам'ятником жертвам Чорнобиля, але до об'єктиву він не потрапив.
Далі мій шлях пролягав через базар і навколишні генделики, тож наступного разу я розчохлив свій об'єктив аж на Гідропарку
Бетонний крокодил на березі одного з озер.
Краєвид озера в бік Дикого ринку, залізничних колій та кондитерської фабрики (ммм, досі облизуюсь при згадці місцевого чорносливу в шоколаді).
А це вже на наступний день я знову повертаюсь до вулиці Симона Петлюри.
Вигляд на перетин із Соборною та торговий центр Злата Плаза.
Іще один будиночок по вулиці Петлюри.
На стіні свіженьке графіті неголеного лиса з перепою. На даху - скляний ліхтар над сходами (ага, в Рівному виявляється також є будинки, в яких сходи не мають зовнішніх вікон, а лише прозорий плафон на даху).
Це вже я звернув на вулицю Словацького, і прямую до Бродвею (пішохідної зони майдану Незалежності)
До об'єктиву потрапила будівля паспортного столу.
Будинок на розі вулиць 16-го липня та Драгоманова
Тут розташований один із фірмових шинків місцевого пивзаводу Рівень, тож коли хто з приїжджих упізнає цю будівлю, то заходьте не вагаючись, гарне пиво вам гарантовано.
Знову до кадру потрапив собор циплячого кольору (ви його вже бачили на верхньому фото)
На цей раз компанію церкві складає ТЦ Прем'єр.
Ну і на останок, загадка для рівнян.
Хто відгадає, на якому будинку така симпатична балконна решітка, тому буду винен Бергшлосс Бурштинове в одній із фірмових пивничок Рівня або каву в Сальвадор Далі на вибір. Удачі в пошуках;)