Львів..
Нещодавно, вулицями Львова блукав заплаканий привид. Він ходив вулицями і шукав затишку… Шукав ледь освітлену кав’яреньку зі свічками і панськими поглядами людей. Із запашним ароматом і, озбодленими самою історією, стінами. Щоб потонути у величезному кріслі з безліччю подушок і зануритись у безкінечні мрії про минуле. Щоб пошепки замовити собі філіжанку кави у такого ж привида - офіціанта. Зупинити погляд на вогнику і, чомусь, уявити собі пухнасті сніжинки, які кружляють навколо ліхтарів. Потім з’явились би неймовірної краси коні - привиди з золотими гривами і панянки, які гріють свої тендітні ручки у муфточках. Пани у елегантних плащах, а поруч з ними грізні, аж ніяк не кам’яні леви…
автор невідомий
Оригінальна публікація в Poster's Notes Оригінальна публікація в Poster's Notes Оригінальна публікація в Poster's Notes
Дивiться також оригiнальний запис