Каміно-де-Сантьяго. День 10. Аркаде - Понтеведра - Бароса
Якщо пам'ятаєте, минулого вечора наш одяг і взуття були вщент мокрими. Зважаючи на те, що надворі мрячило, шансів, що воно висохне саме, не було жодних. Але два фени, принесених адміністратором, таки проблему вирішили. Я не знаю, яким чином вони не згоріли, але там було людей 15, і всі вони вранці години за півтори висушили тими фенами свої недосохлі боти, шкарпетки та штани. Алілуйя!
А нашим планом на день було здолати 30 км до альберге Браїлос. Ми так розрахували, що до Сантьяго де Компостели за три дні ми маємо розбити шлях приблизно на 30 - 25 - 25 кілометрів.
Виходимо з хостелу і переходимо річку через середновічний міст
Виходимо з містечка і йдемо вгору мальовничою лісовою стежкою
Займається ранок і відчуття від цого ранку, дороги важко передати словами
Все навколо - хмари, ліс, виноградники спалахує барвами в променях ранкового сонця
Але недовго грають барви, з океану знов затягують небо важкі хмари, починає трохи дощити
Досить швидко потрапляємо до містечка Понтеведра, де зупиняємося на каву.
На жаль часу гуляти містечком не маємо, але тут напрочуд душевно. Незважаючи на те, що трохи дощить, грають вуличні музики, вулички заповнені перехожими, туристами, пілігримами, здається, тут відбувається ще й якийсь етнічний фестивальчик
Знов дощить, знов поля, виноградники
Знов ліс...
і ліс просто казковий
Дуже довго йдемо лісовою стежкою, дерева заповиті плющем, каміння обабіч стежки зелене від моху, струмки, кам'яні місточки, зарості папороті. Таке відчуття що сучасний світ десь зовсім зовсім далеко
Зупиняємось трохи відпочити. Хто - каву, хто - пиво ) Домовляємось з Олегом зустрітися в альберге, я вирішую довго не розсиджуватися і йти далі
Починаються виноградники, виноград смачний - перевірив : )
До Саньяго лишається 50 кілометрів!
Але тут трапляється щось незрозуміле - в альберге нікого немає. Двері відкриті, але пусто. Кличу, оглядаю кімнати - нікого! На дверях прикріплений телефон Мігеля, але я пробую розпитати сусідів - марно, англійску вони розуміють так же як я іспанську. Тут підтягується наш корейський корєш, з яким ми постійно перетинаємося ще з Байони. Телефонуємо Мігелю і через хвилин 5 таки розуміємо, що ми можемо селитися, відпочивати, купатися, вечеряти, а він прийде о 8 і зачекинить нас і збере гроші : ) Я трохи в культурному шоці - уявіть, що у нас ось так би стояв відчинений хостел. Не уявляєте? Я теж.
Далі вдало знаходимо таки єдиний місцевий сільмаг, де купляємо (ви, мабуть, здогадались) сир, хамон, вино, спагеті (Олег, слід зазначити, замість хамону вподобав місцеві консерви з каламарами і октопусами). Увечері засиджуюсь з нашими корейськими дрязями за пляшечкою вина і розмовами про життя та подорожі : ) Взагалі, спілкування і люди, яких зустрічаєш на шляху, варті окремої розповіді. З кимось спілкуєшся 5 хвилин, з кимось йдеш в одному темпі і зустрічаєшся регулярно, це надзвичайно цікавий досвід
