Каміно-де-Сантьяго. День 7 - А-Гуарда - Ойа - Моугас - Байона
На сьогоді маємо план мінімум - 21 км до Моугаса, максимум - 31 км до Байони, подивимось як воно піде : )
Дощ, який йшов звечора і майже всю ніч, припинився. Виходимо з альберге як зазвичай о 8, але в Іспанії різниця в часі з Португалією - 1 година. Надворі ще темно і знов починає накрапати дощик. За 5 хвилин дощик перходить у зливу, і прогноз, який був вранці, справджується, і він зовсім не оптимістичний. Виходимо з містечка під акомпанемент зливи і океанських хвиль десь ліворуч. Під ногами стежка з мокрого каміння і калюж, праворуч скелі, в сутінках не видно нічорта, а знімати рюкзак, щоб витягти ліхтарик, в якому раніше потреби не виникало, бажання зовсім немає під такою зливою. Кажуть, що звідси починаються неймовірної краси краєвиди... ну можливо, можливо... Поки що так:
Зате нічого не відволікає і йдемо в шаленому темпі, незважаючи на те, що під шаленою зливою в ботинках, м'яко кажучи, мокро. Маємо прекрасне водяне охолодження : ) Через годину або півтори зупиняємось на каву зі снікерсом в якійсь палатці, де нам готує каву заспаний забецаний геймер з дредами, який, здається, не вилазив із за компа всю ніч і, мабуть, не одну. Тим часом дощ припиняється майже, і стає трохи веселіше
А про краєвиди, таки, не збрехали
Веселка над океаном
В такому ж темпі добираємося до містечка Ойа, де в кафешці вже кавується і підсушується декілька пілгрімів. Я теж вижимаю воду зі шкарпеток : )
Йдемо далі, набігає невеличкий сліпий дощик
Темп тримаємо чудовий і самопочуття - ок, тому доволі швидко долаємо шлях до Моугаса. Злива, як здається - всьо, тому йдемо далі до Байони
Трохи перекусюємо. Мені ціна 4 євро за сендвіч здалася трохи завеликою, але як принесли ті сендвічі... здаюсь, здаюсь
Краєвиди дійсно нереальні
Пару разів просто залипаю на скелях біля океану хвилин на 20, це неймовірні відчуття
Шлях йде від океана через невеличкий перевал, а з океану швидко насуває стіна дощу.
Ледве встигаю перевзути сухі кросівки, які взув півгодини тому, на ще мокрі боти і надягти дощовик, як накриває суцільна злива
Але злива минає швидко і за евкаліптовим лісом має вже бути Байона
Відкривається краєвид на вхід до бухти Віго
Прикольний дашок на будинку
В Байоні - посленння до Альберге, прання, сушка, і йдемо трохи погуляти, а потім супермаркет і вечеря з меню пілігріма (в мене це хамон, сир і сухе червоне)
Ось така старовинна фортеця Байони
Саме Байона - місце, куди повернувся Колумб на "Пінті" - єдиній вцілілій з трьох каравел "Нінья", "Пінта" і "Санта Марія", які 1492 року вирушили на пошуки шляху до Індії, а відкрили Америку. В порту стоїть її копія. Капєц, мені було би стрьомно йти на такому в кількамісячне плавання в невідоме
Дощ, який йшов звечора і майже всю ніч, припинився. Виходимо з альберге як зазвичай о 8, але в Іспанії різниця в часі з Португалією - 1 година. Надворі ще темно і знов починає накрапати дощик. За 5 хвилин дощик перходить у зливу, і прогноз, який був вранці, справджується, і він зовсім не оптимістичний. Виходимо з містечка під акомпанемент зливи і океанських хвиль десь ліворуч. Під ногами стежка з мокрого каміння і калюж, праворуч скелі, в сутінках не видно нічорта, а знімати рюкзак, щоб витягти ліхтарик, в якому раніше потреби не виникало, бажання зовсім немає під такою зливою. Кажуть, що звідси починаються неймовірної краси краєвиди... ну можливо, можливо... Поки що так:
Зате нічого не відволікає і йдемо в шаленому темпі, незважаючи на те, що під шаленою зливою в ботинках, м'яко кажучи, мокро. Маємо прекрасне водяне охолодження : ) Через годину або півтори зупиняємось на каву зі снікерсом в якійсь палатці, де нам готує каву заспаний забецаний геймер з дредами, який, здається, не вилазив із за компа всю ніч і, мабуть, не одну. Тим часом дощ припиняється майже, і стає трохи веселіше
А про краєвиди, таки, не збрехали
Веселка над океаном
В такому ж темпі добираємося до містечка Ойа, де в кафешці вже кавується і підсушується декілька пілгрімів. Я теж вижимаю воду зі шкарпеток : )
Йдемо далі, набігає невеличкий сліпий дощик
Темп тримаємо чудовий і самопочуття - ок, тому доволі швидко долаємо шлях до Моугаса. Злива, як здається - всьо, тому йдемо далі до Байони
Трохи перекусюємо. Мені ціна 4 євро за сендвіч здалася трохи завеликою, але як принесли ті сендвічі... здаюсь, здаюсь
Краєвиди дійсно нереальні
Пару разів просто залипаю на скелях біля океану хвилин на 20, це неймовірні відчуття
Шлях йде від океана через невеличкий перевал, а з океану швидко насуває стіна дощу.
Ледве встигаю перевзути сухі кросівки, які взув півгодини тому, на ще мокрі боти і надягти дощовик, як накриває суцільна злива
Але злива минає швидко і за евкаліптовим лісом має вже бути Байона
Відкривається краєвид на вхід до бухти Віго
Прикольний дашок на будинку
В Байоні - посленння до Альберге, прання, сушка, і йдемо трохи погуляти, а потім супермаркет і вечеря з меню пілігріма (в мене це хамон, сир і сухе червоне)
Ось така старовинна фортеця Байони
Саме Байона - місце, куди повернувся Колумб на "Пінті" - єдиній вцілілій з трьох каравел "Нінья", "Пінта" і "Санта Марія", які 1492 року вирушили на пошуки шляху до Індії, а відкрили Америку. В порту стоїть її копія. Капєц, мені було би стрьомно йти на такому в кількамісячне плавання в невідоме