(no subject)
зібратися.
зіб
ра
ти
ся
в думку, в кулачок, в жменьку, в руки.
видихнути, поставити блок від власних поганих думок, від нехороших ідей інших.
не знаю, чи це вплинув карантин, чи просто обставини навколо бемкають по голові більше, ніж я хочу цього визнавати, але іноді стає дуже складно не залізти у ямку на рівній досі дорозі, не скрутитися там калачиком.
читала Сару Дж. Мааас і та, безсумнівно, масштабність її серій вражає, ToG взагалі космос-епік і все таке, але власне ACOTAR, яку зібралися видавати і в нас, мене вчепила найбільше. героїня, Фейра, на початку другої книжки залишена сама на себе з думками і пережитими жахами. мало хто бачить про її мовчазний крик, хоча вона, чесно кажучи, волає.
читала і думала
господи
як знайомо
як
до біса
знайомо.
і темнота.
яку розвіює світло.
зіб
ра
ти
ся
в думку, в кулачок, в жменьку, в руки.
видихнути, поставити блок від власних поганих думок, від нехороших ідей інших.
не знаю, чи це вплинув карантин, чи просто обставини навколо бемкають по голові більше, ніж я хочу цього визнавати, але іноді стає дуже складно не залізти у ямку на рівній досі дорозі, не скрутитися там калачиком.
читала Сару Дж. Мааас і та, безсумнівно, масштабність її серій вражає, ToG взагалі космос-епік і все таке, але власне ACOTAR, яку зібралися видавати і в нас, мене вчепила найбільше. героїня, Фейра, на початку другої книжки залишена сама на себе з думками і пережитими жахами. мало хто бачить про її мовчазний крик, хоча вона, чесно кажучи, волає.
читала і думала
господи
як знайомо
як
до біса
знайомо.
і темнота.
яку розвіює світло.