про.читане
Ну що ж, прощавай 2016 рік. Справді, я прощаюсь з тобою отак одразу, без передмов, подяк (їх висловлю окремим людям і точно за межами невеличкого, але охайного редактора у жж), без обіцянок (які ще обіцянки, ти - минаєш!) і точно без жалю. Все, що ти міг зробити хорошого - а цього було, слава Богу, багато, - ти вже зробив. Всі удари, які ти планував зробити - тобою зроблено, а мною отримано. Тому, прощавай і... поговоримо про книжки?
Їх було багато. Звісно, не 120, як я собі забажала в перший місяць року, але й не так мало, як у минулі роки - 77.
Отож.
1. Р. Стаут "Слишком много женщин".
Здається, з цією книгою завершилася моя багаторічна любов до Арчі Гудвіна і Ніро Вульфа. Занадто багато було не жінок, а жінконенависництва.
2. Грегорі Девід Робертс "Шантарам".
Мені випала зустріч з Карлою Сааранен. Варто було мені зазирнути в її зелені очі - і я відразу пішов ва-банк, прийнявши її умови. Тож моя історія, як і все інше в цьому житті, починається з жінки, з нового міста і з дрібки талану.
Г.Д.Робертс "Шантарам"
3. Наріне Абгаря "Понаехавшая", "Зулали", "С неба упало три яблока".
Нужно относиться ко всему проще. Не получается сейчас, получится потом. Обязательно получится. Главное, не унывать и не сомневаться. По большому счету, неважно, где ты работаешь. Всюду жизнь.
Любовь - самое беспомощное из всех чувств, потому что не умеет за себя постоять.
...и вот что я хотела сказать самое больное, что города умирают ровно в тот день, когда мы их покидаем - на время или навсегда, они затворяются на все засовы, захламляются - пылью и пеплом, обращаются в марево, в мираж, мы мчимся назад - блудными сыновьями и дочерьми - вприпрыжку, вприскочку, наперегонки со своим сердцем туда, где давно уже никого нет слишком долго мы взрослели слишком долго учились отделять зерна от плевел самое больное - невозможность обнять тех, кто не смог тебя дождаться
4. Гарпер Лі "Пойди, поставь сторожа".
-друзі потребують тебе, Джин-Луїза, коли вони помиляються. коли вони праві, ти їм ні до чого.
5. Чарльз Чаплін "Моя біографія".
Мабуть, згадуючи еру німого кіно в Голівуді, ми неминуче згадуємо Чарлі Чапліна, його найяскравішу зірку. Він створив десятки короткометражних фільмів і образ Волоцюги, проте його життя було далеко не комедією, особливо у перші роки. Розлучення батьків, довге лікування матері у психіатричній лікарні, війна з мачухою, довгі дні у дитячих та робітничих домах, голод, і, зрештою, перша роль у п'єсі за мотивами Шерлока Холмса, яку Чарлі не зміг вивчити самостійно і не провалив спекталь лише завдяки братові, який вчив слова з ним.
Таємниця в тому, щоб завжди вірити у себе. Навіть коли я жив у притулку і швендяв вулицями, щоб роздобути хоч трішки їжі, я завжди вважав себе найкращим актором у світі.
6. Т. Капоте "Завтрак у Тиффани".
Я хочу быть собой, когда в одно прекрасное утро проснусь и пойду завтракать к Тиффани.
Когда она научилась делать вид, будто знает французский, ей стало легче делать вид, будто она знает английский.
7. Джоджо Мойєс "До встречи с тобой", "После тебя".
Тупое нежелание человечества хотя бы попытаться отвечать за свои поступки ужасно удручает.
8. Емма Донахью "Комната".
Мы бережем свои обьтия для тех, кого любим.
9. Грегорі Девід Робертс "Тень горы".
Источник всего сущего - свет - может проявляться по-разному, и проявлений этих намного больше, чем звезд во Вселенной, поверьте. Порой всего лишь одной доброй мысли довольно, чтобы твой свет воссиял. В то же время один лишь неверный поступок способен испепелить заповедный лес в твоей душе, так что для тебя померкнет сияние всех звезд под всеми небесами. И дотлевающие угли потерянной любви или утраченной веры будут внушать тебе, что все кончено и жить больше незачем. Но это не так. И никогда так не было и не будет. Что бы ты ни делал и где бы ни очутился, сияние останется с тобой. Все светлое, что кажется умершим внутри тебя, вновь оживет, если ты по-настоящему этого захочешь. Сердце просто не в силах отрешиться от надежды, потому что сердце не умеет лгать. Перевернув страницу в книге жизни и подняв глаза, ты вдруг встретишь улыбку абсолютно незнакомого человека, и поиск пойдет по новому кругу. Но это не будет повторением прежнего. Всякий раз это нечто иное, нечто особенное. Так и твой заповедный лес, заново выросший на пепелище, может оказаться более густым и мощным, чем был до пожара. И если ты удержишься в этом сиянии, в этом новом круге света внутри себя, не помня зла и никогда не сдаваясь, рано или поздно ты вновь окажешься там, где любовь и красота сотворили мир: в самом начале. В начале начал.
10. Роман Іваничук "Серед повені книг".
Делікатна і ненав'язлива, передбачливо остання книга, яка розказує не історію однієї людини, а історію книг, які її оточували з ранніх років.
11. Джон Бойн "Мальчик на вершине горы".
*може колись і прийде час, коли я не накидатимуся на книжки про WWII чи Голокост, але це точно не зараз*
Главное, никогда не говори "я не знал". Вот это уж точно будет преступление хуже некуда.
12. Юрій Винничук "Танго смерті".
- Я б на його місці так не тішилася, - сказала мамця.
- А чому?
- Та тому, що той балькон на ладан дихає. Я то помешкання добре знаю - там жив колись пан фризієр* Помпка. Одного разу вся балюстрада йому на бальконі обвалилася. Ото він, аби вигідно продати помешкання, підрихтував балькон як-будь, а балюстраду зробили му з гіпсу. Там нема жодного металевого прута.
- Ой, то треба тому панові сказати, - щиро захвилювався я.
- Ну, спробуй. Хоча я таким фацетам* не йму віри. Йому поможи порадою, а він тебе потім обізве пулькатою ропухою.
- Прошу пана! - гукнув я, приклавши долоні до вуст. - Заждіть хвильку, не кваптеся. Тота балюстрада з гіпсу вас не витримає.
- Шо? Не пхай свого носа до чужого проса. Ти - міґлянц*!
- Мій син правду каже, - втрутилася і мамця. - Пан фризієр Помпка змахлював і зробив нову балюстраду зі звичайного гіпсу. Але як ви прив’яжете шнурка до того залізного ліхтаря над вашою головою, то буде значно певніше.
- Закрий клапачку, ти, пульката ропухо! - гаркнув чоловік роздратовано.
- А я не казала? - зітхнула мамця і зі щирим смутком стежила, як той накинув петлю на шию, покрутив туди-сюди головою, мовби припасовуючи її до шиї якнайзручніше, і скочив додолу. Летіти йому довелося трохи довше, ніж він розраховував, бо гіпс таки не витримав і тріснув, балюстрада обвалилася, а чоловік гугупнув на бруківку і зламав обидві ноги.
- А шо? - скрушно кивала головою мамця. - Теперички маєте неабиякий клопіт. Мусите лежати кілька місяців у шпиталі і хтозна чи не ціле життя шкутильгати. А якби послухали мене, то зараз би не стогнали і не сичали від болю. Ходімо, сину. Не можу дивитися на тих невдячних скурвих синів. Він думав, шо він комусь ліпше зробить. А тепер його бідна жінка буде з ним ціле життя мучитися замість того, аби файно поховати і знову заміж вийти.
13. Джордж Оруел "1984", "Скотный двор".
Они переводили глаза со свиньи на человека, с человека на свинью и снова со свиньи на человека, но угадать, кто из них кто, было невозможно.
14. А. Полярный "Сказка о самоубийстве".
15. Томас Харрис "Молчание ягнят".
Ну, что, Кларисса? Ягнята молчат?
16. Гаррієт Бічер-Стоу "Хатинка дядька Тома".
17. Світлана Алексієвич "Чернобыльская молитва".
Мы лишились бессмертия - вот, что с нами случилось!
18. Фредерік Бегбедер "Уна і Селінджер".
Глядя ей прямо в глаза, он сказал: "Отныне я хочу каждую ночь моей жизни проводить с вами. Говорю это от чистого сердца. Каждую ночь моей жизни". Запомните хорошенько эту фразу: она срабатывает с романтически настроенными девицами, литераторами и теми, кто не дружит с головой.
19. Дж. Р. Мартін "Гра престолів", "Битва королів".
20. Голда Меїр "Моя жизнь".
...Когда я наконец пришла домой, мама ждала меня на кухне. Отец уже спал, но, оказывается, он побывал на уличном митинге и слышал мое выступление. "И откуда у нее все это?"... Он так увлекся моим выступлением... что совершенно забыл о своей угрозе.
Людську рецензію можна прочитати тут
21. Катерина Бабкіна "Шапочка і кит".
всі на світі чиїсь, знаєш.
22. Мередіт Маран "Зачем мы пишем?"
23. Волтер Айзексон "Стів Джобс".
- коли ви відкриваєте пакунок з iPhone чи iPad, нам би хотілося, щоби це тактильне відчуття складало загальне враження від того, як ви сприймаєте продукт.
справжні митці спрощують
велике мистецтво розширює смак, а не слідує за готовими смаками.
люди не знають, чого саме вони хочуть, до того, поки ви їм не покажете цього.
24. Дмитрій Ємець "Мефодий Буслаев. Самый лучший враг".
25. Етель Ліліан Войніч "Овод".
Існує лише один спосіб потрапити в пастку - зарані впевнити себе у провалі.
26. Стефан Цвейг "Письмо незнакомки", "24 часа из жизни женщины".
27. Ann Brashares "Sisterhood everlasting".
In some way she didn't like to admit, Lena was always waiting for a call. Not from the people who were always calling, but from the ones who never did.
28. Дафна дю Морьє "Ребекка", "Моя кузина Рейчел", "Птицы", "Козел отпущения".
...нет ничего столь саморазрушительного, нет чувства столь же презренного, как ревность.
29. Елі Візель "Ніч", "Світанок".
30. J. K. Rowling "Harry Potter and the Cursed Child"/ Дж. К. Ролінг "Гаррі Поттер і прокляте дитя".
Моя любов до Гаррі, мами Ро і цієї історії занадто велика, аби я не згадала ще й тут свої враження.
31. Ден Браун "Інферно".
32. Мілан Кундера "Невыносимая легкость бытия".
Книга была для Терезы опознавательным знаком тайного братства.
Красота - это отверженный мир.Мы можем втретить ее лишь тогда, когда гонители по ошыбке забудут о ней.
Метафоры опасны. Любовь начинается с метафоры. Иными словами: любовь начинается в ту минуту, когда женщина своим первым словом впишется в нашу поэтическую память.
33. Бернгард Шлінкт "Чтец".
Любовь к родителям - единственная любовь, за которую не несешь ответственности.
34. Рей Бредбері "Кульбабове вино".
...візьми літо в руку, налий літо в келих - в самий крихітний, звичайно, з якого тільки й зробиш єдиний терпкий ковток, піднеси його до губ - і по жилах твох заміть лютої земи побіжить спекотне літо...
35 Пітер Мейл "Хороший год".
Почти все посетители уже отужинали и теперь пили кофе, курили и негромко переговаривались под пение Эдит Пиаф: Фанни поставила этот диск, где любая песня - гимн печали, в каждой слышится рыдание.
36. Володимир Лис "Століття Якова".
37. Емілі Локгарт "Ми були брехунами".
38. Жанна Слоньовська "Дім з вітражем".
Його слова були мов дорожньо-транспортна пригода, навіть ніби аварія - відомо, що з іншими вони трапляються, але самому стати учасником цього… Хтозна, може, і спричинити… Хтозна, чи ми зможемо вийти з цього цілими та неушкодженими…
39. М.Л. Стедман "Світло між двох океанів".
Шрами - просто інший спосіб пам'яті.
40. Ренсом Ріггз "Дім дивних дітей".
41. Рік Ріордан "39 ключів" (т.1).
42. Паоло Джордано "Самотність простих чисел".
Коли тобі чогось бракує, то якось краще розумієш того, хто так само чогось не має.
43. Юрій Винничук "Цензор снів".
44. Світло в темряві. Розповідь Сімони Стерлінг.
45. Жерар де Кортанз "Фріда Кало. безжальна врода".
46. Бел Кауфман "Вверх по лестнице, ведущей вниз".
А Фероне - где он и что с ним станется?
Я все вспоминаю его слова: «Почему вы считаете себя какой-то особенной? Только потому, что вы учительница?» А на самом деле он хотел сказать: «Вы - человек особенный, вы - учительница. Вот и научите меня, помогите мне. Я заблудился и устал взбираться вверх по лестнице, ведущей вниз».
Я тоже.
47. Євген Наконечний "ШОА у Львові".
48. Джон Фаулз "Колекціонер".
49. Ніна Джордж "Маленька паризька книгарня".
О, ні - кохання може прийти і піти, але турбота не припиняється.
50. Анна Гавальда "Просто вместе", "35 кило надежды".
Она размышляла об этой туманной теории, согласно которой не стоит дергаться, если тонешь, а нужно дождаться дна, чтобы оттолкнуться от него пяткой, ибо только так можно спастись и выбраться на поверхность.
Зачем человеку эмоции, если не с кем ими поделиться?
51. Кристин Хаммель "Забвение пахнет корицей".
52. Чак Паланік "Бойцовский клуб".
Если можно проснуться в другом месте.
Если можно проснуться в другое время.
Почему бы однажды не проснуться другим человеком?
53. Деніел Кіз "Таємнича історія Біллі Міллігана".
54. Еріх Марія Ремарк "Іскра життя", "Життя у позику".
Найнебезпечніше те, що в тобі уживаються і синя панчоха, і грецька гетера часів занепаду, яку доля закинула до Візантії.
55. Gabriela Zapolska "Pani Dulska przed sadem".
56. Девід Ніколс "Один день".
«Как же твой диплом?!» - ежедневно сокрушалась мать, будто диплом был сверхъестественной способностью, которую Эмма упрямо отказывалась применять.
то, над чем хорошо смеяться, обычно оказывается плохим для душевного здоровья.
57. Донна Тарт "Щиголь".
Ми не можемо обирати, чого нам хочеться, а чого не хочеться, й ось вона, тяжка й неприємна правда. Іноді ми хочемо того, чого хочемо, навіть якщо знаємо, що воно нас уб’є. Ми не можемо втекти від самих себе.
...між "реальністю" з одного боку і тією точкою, де розум дотикається до реальності, існує проміжна зона, той краєчок райдуги, де краса приходить у буття, де дві дуже різні поверхні змішуються і зливаються, щоб дати те, чого не може дати нам життя, і це той простір, де існує все мистецтво й усі чари.
Їх було багато. Звісно, не 120, як я собі забажала в перший місяць року, але й не так мало, як у минулі роки - 77.
Отож.
1. Р. Стаут "Слишком много женщин".
Здається, з цією книгою завершилася моя багаторічна любов до Арчі Гудвіна і Ніро Вульфа. Занадто багато було не жінок, а жінконенависництва.
2. Грегорі Девід Робертс "Шантарам".
Мені випала зустріч з Карлою Сааранен. Варто було мені зазирнути в її зелені очі - і я відразу пішов ва-банк, прийнявши її умови. Тож моя історія, як і все інше в цьому житті, починається з жінки, з нового міста і з дрібки талану.
Г.Д.Робертс "Шантарам"
3. Наріне Абгаря "Понаехавшая", "Зулали", "С неба упало три яблока".
Нужно относиться ко всему проще. Не получается сейчас, получится потом. Обязательно получится. Главное, не унывать и не сомневаться. По большому счету, неважно, где ты работаешь. Всюду жизнь.
Любовь - самое беспомощное из всех чувств, потому что не умеет за себя постоять.
...и вот что я хотела сказать самое больное, что города умирают ровно в тот день, когда мы их покидаем - на время или навсегда, они затворяются на все засовы, захламляются - пылью и пеплом, обращаются в марево, в мираж, мы мчимся назад - блудными сыновьями и дочерьми - вприпрыжку, вприскочку, наперегонки со своим сердцем туда, где давно уже никого нет слишком долго мы взрослели слишком долго учились отделять зерна от плевел самое больное - невозможность обнять тех, кто не смог тебя дождаться
4. Гарпер Лі "Пойди, поставь сторожа".
-друзі потребують тебе, Джин-Луїза, коли вони помиляються. коли вони праві, ти їм ні до чого.
5. Чарльз Чаплін "Моя біографія".
Мабуть, згадуючи еру німого кіно в Голівуді, ми неминуче згадуємо Чарлі Чапліна, його найяскравішу зірку. Він створив десятки короткометражних фільмів і образ Волоцюги, проте його життя було далеко не комедією, особливо у перші роки. Розлучення батьків, довге лікування матері у психіатричній лікарні, війна з мачухою, довгі дні у дитячих та робітничих домах, голод, і, зрештою, перша роль у п'єсі за мотивами Шерлока Холмса, яку Чарлі не зміг вивчити самостійно і не провалив спекталь лише завдяки братові, який вчив слова з ним.
Таємниця в тому, щоб завжди вірити у себе. Навіть коли я жив у притулку і швендяв вулицями, щоб роздобути хоч трішки їжі, я завжди вважав себе найкращим актором у світі.
6. Т. Капоте "Завтрак у Тиффани".
Я хочу быть собой, когда в одно прекрасное утро проснусь и пойду завтракать к Тиффани.
Когда она научилась делать вид, будто знает французский, ей стало легче делать вид, будто она знает английский.
7. Джоджо Мойєс "До встречи с тобой", "После тебя".
Тупое нежелание человечества хотя бы попытаться отвечать за свои поступки ужасно удручает.
8. Емма Донахью "Комната".
Мы бережем свои обьтия для тех, кого любим.
9. Грегорі Девід Робертс "Тень горы".
Источник всего сущего - свет - может проявляться по-разному, и проявлений этих намного больше, чем звезд во Вселенной, поверьте. Порой всего лишь одной доброй мысли довольно, чтобы твой свет воссиял. В то же время один лишь неверный поступок способен испепелить заповедный лес в твоей душе, так что для тебя померкнет сияние всех звезд под всеми небесами. И дотлевающие угли потерянной любви или утраченной веры будут внушать тебе, что все кончено и жить больше незачем. Но это не так. И никогда так не было и не будет. Что бы ты ни делал и где бы ни очутился, сияние останется с тобой. Все светлое, что кажется умершим внутри тебя, вновь оживет, если ты по-настоящему этого захочешь. Сердце просто не в силах отрешиться от надежды, потому что сердце не умеет лгать. Перевернув страницу в книге жизни и подняв глаза, ты вдруг встретишь улыбку абсолютно незнакомого человека, и поиск пойдет по новому кругу. Но это не будет повторением прежнего. Всякий раз это нечто иное, нечто особенное. Так и твой заповедный лес, заново выросший на пепелище, может оказаться более густым и мощным, чем был до пожара. И если ты удержишься в этом сиянии, в этом новом круге света внутри себя, не помня зла и никогда не сдаваясь, рано или поздно ты вновь окажешься там, где любовь и красота сотворили мир: в самом начале. В начале начал.
10. Роман Іваничук "Серед повені книг".
Делікатна і ненав'язлива, передбачливо остання книга, яка розказує не історію однієї людини, а історію книг, які її оточували з ранніх років.
11. Джон Бойн "Мальчик на вершине горы".
*може колись і прийде час, коли я не накидатимуся на книжки про WWII чи Голокост, але це точно не зараз*
Главное, никогда не говори "я не знал". Вот это уж точно будет преступление хуже некуда.
12. Юрій Винничук "Танго смерті".
- Я б на його місці так не тішилася, - сказала мамця.
- А чому?
- Та тому, що той балькон на ладан дихає. Я то помешкання добре знаю - там жив колись пан фризієр* Помпка. Одного разу вся балюстрада йому на бальконі обвалилася. Ото він, аби вигідно продати помешкання, підрихтував балькон як-будь, а балюстраду зробили му з гіпсу. Там нема жодного металевого прута.
- Ой, то треба тому панові сказати, - щиро захвилювався я.
- Ну, спробуй. Хоча я таким фацетам* не йму віри. Йому поможи порадою, а він тебе потім обізве пулькатою ропухою.
- Прошу пана! - гукнув я, приклавши долоні до вуст. - Заждіть хвильку, не кваптеся. Тота балюстрада з гіпсу вас не витримає.
- Шо? Не пхай свого носа до чужого проса. Ти - міґлянц*!
- Мій син правду каже, - втрутилася і мамця. - Пан фризієр Помпка змахлював і зробив нову балюстраду зі звичайного гіпсу. Але як ви прив’яжете шнурка до того залізного ліхтаря над вашою головою, то буде значно певніше.
- Закрий клапачку, ти, пульката ропухо! - гаркнув чоловік роздратовано.
- А я не казала? - зітхнула мамця і зі щирим смутком стежила, як той накинув петлю на шию, покрутив туди-сюди головою, мовби припасовуючи її до шиї якнайзручніше, і скочив додолу. Летіти йому довелося трохи довше, ніж він розраховував, бо гіпс таки не витримав і тріснув, балюстрада обвалилася, а чоловік гугупнув на бруківку і зламав обидві ноги.
- А шо? - скрушно кивала головою мамця. - Теперички маєте неабиякий клопіт. Мусите лежати кілька місяців у шпиталі і хтозна чи не ціле життя шкутильгати. А якби послухали мене, то зараз би не стогнали і не сичали від болю. Ходімо, сину. Не можу дивитися на тих невдячних скурвих синів. Він думав, шо він комусь ліпше зробить. А тепер його бідна жінка буде з ним ціле життя мучитися замість того, аби файно поховати і знову заміж вийти.
13. Джордж Оруел "1984", "Скотный двор".
Они переводили глаза со свиньи на человека, с человека на свинью и снова со свиньи на человека, но угадать, кто из них кто, было невозможно.
14. А. Полярный "Сказка о самоубийстве".
15. Томас Харрис "Молчание ягнят".
Ну, что, Кларисса? Ягнята молчат?
16. Гаррієт Бічер-Стоу "Хатинка дядька Тома".
17. Світлана Алексієвич "Чернобыльская молитва".
Мы лишились бессмертия - вот, что с нами случилось!
18. Фредерік Бегбедер "Уна і Селінджер".
Глядя ей прямо в глаза, он сказал: "Отныне я хочу каждую ночь моей жизни проводить с вами. Говорю это от чистого сердца. Каждую ночь моей жизни". Запомните хорошенько эту фразу: она срабатывает с романтически настроенными девицами, литераторами и теми, кто не дружит с головой.
19. Дж. Р. Мартін "Гра престолів", "Битва королів".
20. Голда Меїр "Моя жизнь".
...Когда я наконец пришла домой, мама ждала меня на кухне. Отец уже спал, но, оказывается, он побывал на уличном митинге и слышал мое выступление. "И откуда у нее все это?"... Он так увлекся моим выступлением... что совершенно забыл о своей угрозе.
Людську рецензію можна прочитати тут
21. Катерина Бабкіна "Шапочка і кит".
всі на світі чиїсь, знаєш.
22. Мередіт Маран "Зачем мы пишем?"
23. Волтер Айзексон "Стів Джобс".
- коли ви відкриваєте пакунок з iPhone чи iPad, нам би хотілося, щоби це тактильне відчуття складало загальне враження від того, як ви сприймаєте продукт.
справжні митці спрощують
велике мистецтво розширює смак, а не слідує за готовими смаками.
люди не знають, чого саме вони хочуть, до того, поки ви їм не покажете цього.
24. Дмитрій Ємець "Мефодий Буслаев. Самый лучший враг".
25. Етель Ліліан Войніч "Овод".
Існує лише один спосіб потрапити в пастку - зарані впевнити себе у провалі.
26. Стефан Цвейг "Письмо незнакомки", "24 часа из жизни женщины".
27. Ann Brashares "Sisterhood everlasting".
In some way she didn't like to admit, Lena was always waiting for a call. Not from the people who were always calling, but from the ones who never did.
28. Дафна дю Морьє "Ребекка", "Моя кузина Рейчел", "Птицы", "Козел отпущения".
...нет ничего столь саморазрушительного, нет чувства столь же презренного, как ревность.
29. Елі Візель "Ніч", "Світанок".
30. J. K. Rowling "Harry Potter and the Cursed Child"/ Дж. К. Ролінг "Гаррі Поттер і прокляте дитя".
Моя любов до Гаррі, мами Ро і цієї історії занадто велика, аби я не згадала ще й тут свої враження.
31. Ден Браун "Інферно".
32. Мілан Кундера "Невыносимая легкость бытия".
Книга была для Терезы опознавательным знаком тайного братства.
Красота - это отверженный мир.Мы можем втретить ее лишь тогда, когда гонители по ошыбке забудут о ней.
Метафоры опасны. Любовь начинается с метафоры. Иными словами: любовь начинается в ту минуту, когда женщина своим первым словом впишется в нашу поэтическую память.
33. Бернгард Шлінкт "Чтец".
Любовь к родителям - единственная любовь, за которую не несешь ответственности.
34. Рей Бредбері "Кульбабове вино".
...візьми літо в руку, налий літо в келих - в самий крихітний, звичайно, з якого тільки й зробиш єдиний терпкий ковток, піднеси його до губ - і по жилах твох заміть лютої земи побіжить спекотне літо...
35 Пітер Мейл "Хороший год".
Почти все посетители уже отужинали и теперь пили кофе, курили и негромко переговаривались под пение Эдит Пиаф: Фанни поставила этот диск, где любая песня - гимн печали, в каждой слышится рыдание.
36. Володимир Лис "Століття Якова".
37. Емілі Локгарт "Ми були брехунами".
38. Жанна Слоньовська "Дім з вітражем".
Його слова були мов дорожньо-транспортна пригода, навіть ніби аварія - відомо, що з іншими вони трапляються, але самому стати учасником цього… Хтозна, може, і спричинити… Хтозна, чи ми зможемо вийти з цього цілими та неушкодженими…
39. М.Л. Стедман "Світло між двох океанів".
Шрами - просто інший спосіб пам'яті.
40. Ренсом Ріггз "Дім дивних дітей".
41. Рік Ріордан "39 ключів" (т.1).
42. Паоло Джордано "Самотність простих чисел".
Коли тобі чогось бракує, то якось краще розумієш того, хто так само чогось не має.
43. Юрій Винничук "Цензор снів".
44. Світло в темряві. Розповідь Сімони Стерлінг.
45. Жерар де Кортанз "Фріда Кало. безжальна врода".
46. Бел Кауфман "Вверх по лестнице, ведущей вниз".
А Фероне - где он и что с ним станется?
Я все вспоминаю его слова: «Почему вы считаете себя какой-то особенной? Только потому, что вы учительница?» А на самом деле он хотел сказать: «Вы - человек особенный, вы - учительница. Вот и научите меня, помогите мне. Я заблудился и устал взбираться вверх по лестнице, ведущей вниз».
Я тоже.
47. Євген Наконечний "ШОА у Львові".
48. Джон Фаулз "Колекціонер".
49. Ніна Джордж "Маленька паризька книгарня".
О, ні - кохання може прийти і піти, але турбота не припиняється.
50. Анна Гавальда "Просто вместе", "35 кило надежды".
Она размышляла об этой туманной теории, согласно которой не стоит дергаться, если тонешь, а нужно дождаться дна, чтобы оттолкнуться от него пяткой, ибо только так можно спастись и выбраться на поверхность.
Зачем человеку эмоции, если не с кем ими поделиться?
51. Кристин Хаммель "Забвение пахнет корицей".
52. Чак Паланік "Бойцовский клуб".
Если можно проснуться в другом месте.
Если можно проснуться в другое время.
Почему бы однажды не проснуться другим человеком?
53. Деніел Кіз "Таємнича історія Біллі Міллігана".
54. Еріх Марія Ремарк "Іскра життя", "Життя у позику".
Найнебезпечніше те, що в тобі уживаються і синя панчоха, і грецька гетера часів занепаду, яку доля закинула до Візантії.
55. Gabriela Zapolska "Pani Dulska przed sadem".
56. Девід Ніколс "Один день".
«Как же твой диплом?!» - ежедневно сокрушалась мать, будто диплом был сверхъестественной способностью, которую Эмма упрямо отказывалась применять.
то, над чем хорошо смеяться, обычно оказывается плохим для душевного здоровья.
57. Донна Тарт "Щиголь".
Ми не можемо обирати, чого нам хочеться, а чого не хочеться, й ось вона, тяжка й неприємна правда. Іноді ми хочемо того, чого хочемо, навіть якщо знаємо, що воно нас уб’є. Ми не можемо втекти від самих себе.
...між "реальністю" з одного боку і тією точкою, де розум дотикається до реальності, існує проміжна зона, той краєчок райдуги, де краса приходить у буття, де дві дуже різні поверхні змішуються і зливаються, щоб дати те, чого не може дати нам життя, і це той простір, де існує все мистецтво й усі чари.