коли відходить зима.
це була, мабуть, та перша зима, яка оминула мене повз. я не пригадую тих нехороших заметілей, зате пам'ятаю як було зимно в офісі від вікон. я не знаю як змінились люди, але знаю що було і буде холодно без одних рідних і теплих обійм. на одному каналі, де ми щовечора дивимось новини, люблять повторювати: "зима, що нас змінила", "рік, що нас змінив".
не знаю, наскільки змінила мене зима, але знаю що здатність змінюватись є у кожному з нас, просто ми робимо це по мірі можливостей і бажання. ось і все.
а ще, я вирішила перебрати хорошу звичку від хорошої дівчинки Яни, з якою працюю і занотовувати хоча б раз у місяць-три речі, які запам'ятаються надовго.
*
книга.
вкотре перечитана Гарпер Лі "Вбити пересмішника". кожен юрист колись був дитиною, і надзвичайно важливо пам'ятати що першоосновою має бути не закон чи людська логіка, яка вирішує в більшості випадків як собі заманеться або як на це пристане суспільство, а саме людська совість і правда.
ще б хотіла сказати про прочитану книгу Вайгеля про Папу, але лишилось половину, тому залишу її для березневого якогось посту.
фільми
їх було кілька.
посну з того, що добиралась до номінованих на Оскар. звісно, переглянути всі не вдалось і не змоглось, бо я не вмію нормально завершувати почате, не перфекціоністкою я народилась.
але.
Гра в імітацію.
улюблена Найтлі, улюблений Камбербетч, чудова історія на екрані і надзвичайно трагічна доля в реальності. як вже казала у соцмережах, за фільми про геніальних людей потрібно давати Оскари одразу...
Стівен Хокінг: теорія всього.
...що, в принципі, було й зреалізовано щодо цього фільму. Едді Рейман, який виявився надзвичайно сипатичним британцем і отримав статуетку, а ось моя улюблена за фільмом "Like Crazy" Фелісіті Джонс пішла додому з оскаром із лего. і шкода, дуже шкода.
Все ще Еліс
звісно, неперевершена Джуліана Мур з Оскаром, і навіть без нього вона такою ж залишається, але перетворилась, як і Рейман, у зовсім іншу людину, і якій сидиш і віриш від початку до самісінького кінця.
ще були чудові-добрі польські фільми Ангел у Кракові, АмбаССада, Не бреши, коханий і надзвичайни фільм, надзвичайний замисел Неда Бенсона - Зникнення Елеанор Рігбі. ВОНИ, який певно що варто подивитись і перші дві частини, де погляд йде через чоловіка і через жінку, і лише тоді, як підсумок, як це бачили вони вдвох.
музика
сиділа і захоплювалась Maroon 5, які потішили взимку аж двома відео:
і, буквально в останній день зими, 28-го лютого, коли я дійсно думала вмикати Fleur Теплые коты, натикнулась на Мауд Чаралд, яка робить просто божественні фото справжнього кохання випадкових пар з вулиці.
було багато чудовезних моментів, які хочеться зберегти цієї зими.
наприклад, "колядування" у Ірени. або ж чудовий корпоратив і ще більш чудове святкування Дня народження нашої феї-Галі.
ще - зустріч з Його Екселенцією Мокшицьким.
концерт у п"ятницю 13-го з Лесею-Собачкою і, зрештою, зникнення Мишки, тієї що Літак.
нехай весна буде теплою і доброю.
для усіх нас.
p.s. пора вводити нові теги:)
не знаю, наскільки змінила мене зима, але знаю що здатність змінюватись є у кожному з нас, просто ми робимо це по мірі можливостей і бажання. ось і все.
а ще, я вирішила перебрати хорошу звичку від хорошої дівчинки Яни, з якою працюю і занотовувати хоча б раз у місяць-три речі, які запам'ятаються надовго.
*
книга.
вкотре перечитана Гарпер Лі "Вбити пересмішника". кожен юрист колись був дитиною, і надзвичайно важливо пам'ятати що першоосновою має бути не закон чи людська логіка, яка вирішує в більшості випадків як собі заманеться або як на це пристане суспільство, а саме людська совість і правда.
ще б хотіла сказати про прочитану книгу Вайгеля про Папу, але лишилось половину, тому залишу її для березневого якогось посту.
фільми
їх було кілька.
посну з того, що добиралась до номінованих на Оскар. звісно, переглянути всі не вдалось і не змоглось, бо я не вмію нормально завершувати почате, не перфекціоністкою я народилась.
але.
Гра в імітацію.
улюблена Найтлі, улюблений Камбербетч, чудова історія на екрані і надзвичайно трагічна доля в реальності. як вже казала у соцмережах, за фільми про геніальних людей потрібно давати Оскари одразу...
Стівен Хокінг: теорія всього.
...що, в принципі, було й зреалізовано щодо цього фільму. Едді Рейман, який виявився надзвичайно сипатичним британцем і отримав статуетку, а ось моя улюблена за фільмом "Like Crazy" Фелісіті Джонс пішла додому з оскаром із лего. і шкода, дуже шкода.
Все ще Еліс
звісно, неперевершена Джуліана Мур з Оскаром, і навіть без нього вона такою ж залишається, але перетворилась, як і Рейман, у зовсім іншу людину, і якій сидиш і віриш від початку до самісінького кінця.
ще були чудові-добрі польські фільми Ангел у Кракові, АмбаССада, Не бреши, коханий і надзвичайни фільм, надзвичайний замисел Неда Бенсона - Зникнення Елеанор Рігбі. ВОНИ, який певно що варто подивитись і перші дві частини, де погляд йде через чоловіка і через жінку, і лише тоді, як підсумок, як це бачили вони вдвох.
музика
сиділа і захоплювалась Maroon 5, які потішили взимку аж двома відео:
Click to viewі, буквально в останній день зими, 28-го лютого, коли я дійсно думала вмикати Fleur Теплые коты, натикнулась на Мауд Чаралд, яка робить просто божественні фото справжнього кохання випадкових пар з вулиці.
було багато чудовезних моментів, які хочеться зберегти цієї зими.
наприклад, "колядування" у Ірени. або ж чудовий корпоратив і ще більш чудове святкування Дня народження нашої феї-Галі.
ще - зустріч з Його Екселенцією Мокшицьким.
концерт у п"ятницю 13-го з Лесею-Собачкою і, зрештою, зникнення Мишки, тієї що Літак.
нехай весна буде теплою і доброю.
для усіх нас.
p.s. пора вводити нові теги:)