«Бабломьот»
Усі хотіли від нього тільки одного: гроші, гроші, гроші. Він бачив за день десятки обличь. Сотні рук торкались його, випещені, доглянуті з французьким манікюром, що ще пахне лаком, порепані жорсткі чоловічі. Льодяні жіночі пальці та малі, майже дитячі пальчики, метросексуалів, що доглядали за своїм тілом незгірш найдосвідченішої панянки, гладили його щодня з однією метою - дістати щіпку строкатих купюр.
Часто, щоб «поспілкуватись» з ним люди ставали в довгі черги, чекали, переминаючись з ноги на ногу, очікуючи тієї хвилини, коли матимуть доступ до його тіла.
Розкішні жінки в блискучих шубках вискакували на секунди з ошатних автівок, якось вловлюючи моменти, коли він самотньо очікував наступного клієнта. Заклопотані домогосподарки, обвішані торбами і дітьми, декілька разів нервово збиваючись, довго обирали операцію, яку необхідно було здійснити. Вранці він дивився на них поблажливо, як батько на перші дитячі помилки та під вечір, втомлений постійними дойманнями, він злився і довго обдумував наступний хід, декілька разів підряд сам помилявся, скреготів і кректав, рахуючи ті самі гроші, «бажано мілкими купюрами».
Веселі гамірливі студентки, студенти з пивним запахом, «струйова» молодь, всі були залежні від нього. Абсолютно всі просили кошти на своє існування. Тяжко зароблених у маленьких офісах на посадах менеджерів і секретарів, гроші за просиджування модних джинсів в університеті, за напрацьований багаторічний стаж пенсіонерів, кошти накопичені за рахунок обману всіх вище перерахованих. Він розпоряджався цими всіма грошима.
Йому здавалось, що він навіть може читати думки своїх відвідувачів. Ось цій дівчині з пофарбованими білими косами потрібні 200 гривень, щоб придбати трикотажну спідничку в новому бутіку, бо «вона ж така кльова і класно підходить до синьої блузки, яку я зовсім за безцінь купила кілька тижнів тому в «Mango».
Цьому дрібному хлопчику, від якого метрів на 10 несе дорогими парфумами, які йому зовсім не підходять, але були спеціально куплені до цього вечора, потрібен резерв в гривень так 500. Він запросив на побачення дічину, за якою бігає увесь потік. Він знає, що в неї мажорні батьки, тому вона, мабуть, любить дорогі заклади. «Ху, тільки б все пройшло гладко. Я воїн, я man, все буде all right», - немов в гарячці шепотів хлопчина.
Цій старенькій бабці, яка часом бурчить на своїх внуків, яким тільки вітер в голові, потрібно декілька гривень, щоб купити інградієнти до нового рецепту тістечок, які вона ввечері готуватиме для всієї родини. ЇЇ сім’я - це єдине, що її зараз цікавить. Ні сусідські діти, ні опутані плітками посиденьки під будинком з сусідками. Ні, вона була зовсім іншою бабусею, вона хотіла якомога більше допомогти своїм дітям, яких вважала все тими ж малюками, які не можуть дати собі ради. Життя внуків взагалі не вписувалось в її уявлення про життя. Тож, зрештою, все, що їй залишалось робити, то тільки бурмотіти.
Сімейній парі, яка нетерпляче тупцює біля нього, потрібні гроші, щоб купити «ну прєлєсну» штучну ялинку в торговому центрі, бо бачете стара їх вже не влаштовує.
В нього були різні клієнти. Це йому не зовсім подобалось, краще б було мати справу з доглянутими менеджерами середньої ланки. Вони завжди добре пахнуть, вдягнуті в строгі костюми та мають погаслі очі, що також добре - не відволікаєшся на дурниці.
Однак, той час, коли всі люди будуть схожими один на одного ще далеко. Тож, дні банкомату, що знаходився у приміщенні банку на вулиці Січових Стрільців 27, минав у вдивлянні у сотні нових різноманітних обличь.