Спадкове дворянство у 1897 р.

[pollotenchegg]

У 9 губерніях на території сучасної України перепис 1897 р. зафіксував 210.751 спадкових дворян і членів їх сімей, що складало 0,92% всього населення. Ще були особисті дворяни (у яких дворянство не передавалось у спадок), їх було більше, але цей пост не про них

Comments

[shulhatar]

Я, здається. можу пояснити україномовну більшість серед овруцької шляхти. Це так звані "околичні/замкові шляхтичі", котрі за Литви і Речі Посполитої мали платити чинш на Овруцький замок (але реально не платили), забезпечували оборону замку і патрулювання повіту у випадку татарського (або чийогось іще) нападу, а також несли кур'єрську службу, охороняли торгові каравани. За рівнем життя ці люди практично не відрізнялися від заможних селян, а за фактичним соціальним статусом були майже такими самими слугами повітового старости, як його лакеї (їх намагалися навіть на панщину ганяти - але безуспішно). Полонізація серед них майже не просувалася через бідність і консерватизм.

У більшості повітів після краху РП (а особливо після польських повстань) таку бідну шляхту вдалося перетворити на державних селян, але овручани були дуже уперті у "пошуках дворянства", вони ще з литовськими старостами билися за те, щоб не платити чиншу (прекрасно усвідомлюючи, що це остаточно прирівняє їх до селян), тому, мабуть, і від Російської імперії вони (чи хоча б частина з них)вибили собі підтвердження дворянства. До того ж як "польська загроза" ці люди навряд чи могли сприйматися, оскільки не володіли польською і не ходили до костьолу.

[pollotenchegg]

Полонізації у другій половині XIX ст. там не було звідки взятись. За цим стежив державний апарат. Скоріше навпаки, відбувалась українізація біднішої католицької шляхти у повітах і русифікація у містах. У тих місцях правобережжя, де було порівняно мало польськомовних дворян (захід Подільської і схід Волинської), якраз була найвища концентрація україномовних католиків.