Мовна асиміляція в УРСР і БРСР
Знайшов цікаве дослідження темпів мовної асиміляції за період між переписами 1959 та 1970 років у розрізі західної України/Білорусі та східної України/Білорусі у книжці Roman'а Szporluk'а "Russia, Ukraine, and the breakup of the Soviet Union".
Автор досліджував динаміку зміни декларованої рідної мови українців і білорусі у Українській і Білоруській РСР відповідно, між переписами 1959 та 1970 рр.
Перша таблиця це частка асимільованих (мається на увазі українців в УРСР і білорусів в БРСР, які вказали своєю рідною мовою не українську та білоруську відповідно) у східних частинах республік (тобто в кордонах до 1939 року). Тут як видно ступінь асиміляції східних українців і східних білорусів майже не відроізняється. Але це тільки на перший погляд.
Насправді реальний ступінь асиміляції східних білорусів був вищим з двох причин. Перша те, що серед них була вища частка сільського населення. Друге - відсоток росіян у Білорусії в кордонах до 1939 р. був в 2 рази нижчим ніж в Україні в тих же кордонах. Тобто при відносно рівних умовах асиміляція українців була нижчою. Це підтверджують і дані по асиміляції серед міського населення. Тут видно, що у східній Україні мовна асиміляція менша, хоча темпи її зростання були трохи вищими ніж Білорусі. Ще парадоксальна ситуація склалась у західній Білорусі, де серед міських білорусів мовна асиміляція вже у 1959 році була вищою ніж у східній Білорусі.
Але основну увагу автор приділив порівнянню західних областей України і Білорусі, які були приєднані у 1939-1945 рр. Тут колосальна різниця була не тільки в масштабах мовної асиміляції, але і у її напрямках. У зах.Білорусі вона зростала, у зах. Україні зменшувалась. Це призводило до подальшого розриву між ними. Якщо у 1959 році розрив складав 5.8 разів, то через 11 років вже 9.4 рази.
Ідентичні процеси відбувались і серед міських білорусів і українців - у зах. Білорусі мовна асиміляція зростала і була вищою ніж у сх. Білорусі і у 1959 і у 1970 роках. У зах. Україні вона навпаки зменшувалась
Ще один штришок до різного ставлення радянської влади до зах. областей України та Білорусі. У рад. Союзі як відомо преса організовувалась згори, затверджувалась на верхах. Так от у 1946 році на зах. Україні було 212 районних газет, з них 210 - україномовних, і по одній угорсько- та румунськомовній. У зах.Білорусі в цей же час з 68 районних газет білоруськомовних було 36, і 32 - російськомовних, майже 50 на 50. Це при тому на східній Білорусі тоді ж 102 зі 105 районних газет були білоруськомовними. Важко тут знайти логіку.
http://books.google.com.ua/books?id=oLWeUoWEAGgC&printsec=frontcover&dq=Russia,+Ukraine,+and+the+breakup+of+the+Soviet+Union&hl=ru&ei=tVzlTN73G56g4Qby8_3vDg&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCYQ6AEwAA#v=onepage&q&f=true
Автор досліджував динаміку зміни декларованої рідної мови українців і білорусі у Українській і Білоруській РСР відповідно, між переписами 1959 та 1970 рр.
Перша таблиця це частка асимільованих (мається на увазі українців в УРСР і білорусів в БРСР, які вказали своєю рідною мовою не українську та білоруську відповідно) у східних частинах республік (тобто в кордонах до 1939 року). Тут як видно ступінь асиміляції східних українців і східних білорусів майже не відроізняється. Але це тільки на перший погляд.
Насправді реальний ступінь асиміляції східних білорусів був вищим з двох причин. Перша те, що серед них була вища частка сільського населення. Друге - відсоток росіян у Білорусії в кордонах до 1939 р. був в 2 рази нижчим ніж в Україні в тих же кордонах. Тобто при відносно рівних умовах асиміляція українців була нижчою. Це підтверджують і дані по асиміляції серед міського населення. Тут видно, що у східній Україні мовна асиміляція менша, хоча темпи її зростання були трохи вищими ніж Білорусі. Ще парадоксальна ситуація склалась у західній Білорусі, де серед міських білорусів мовна асиміляція вже у 1959 році була вищою ніж у східній Білорусі.
Але основну увагу автор приділив порівнянню західних областей України і Білорусі, які були приєднані у 1939-1945 рр. Тут колосальна різниця була не тільки в масштабах мовної асиміляції, але і у її напрямках. У зах.Білорусі вона зростала, у зах. Україні зменшувалась. Це призводило до подальшого розриву між ними. Якщо у 1959 році розрив складав 5.8 разів, то через 11 років вже 9.4 рази.
Ідентичні процеси відбувались і серед міських білорусів і українців - у зах. Білорусі мовна асиміляція зростала і була вищою ніж у сх. Білорусі і у 1959 і у 1970 роках. У зах. Україні вона навпаки зменшувалась
Ще один штришок до різного ставлення радянської влади до зах. областей України та Білорусі. У рад. Союзі як відомо преса організовувалась згори, затверджувалась на верхах. Так от у 1946 році на зах. Україні було 212 районних газет, з них 210 - україномовних, і по одній угорсько- та румунськомовній. У зах.Білорусі в цей же час з 68 районних газет білоруськомовних було 36, і 32 - російськомовних, майже 50 на 50. Це при тому на східній Білорусі тоді ж 102 зі 105 районних газет були білоруськомовними. Важко тут знайти логіку.
http://books.google.com.ua/books?id=oLWeUoWEAGgC&printsec=frontcover&dq=Russia,+Ukraine,+and+the+breakup+of+the+Soviet+Union&hl=ru&ei=tVzlTN73G56g4Qby8_3vDg&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCYQ6AEwAA#v=onepage&q&f=true