Вибори 2012 і події 2014
Результати доісторичних парламентських виборів 2012 року і їх вплив на події 2014 року.
Так краще видно електоральну обстановку, ніж на на звичайних пофарбованих адміністративних картах. "Білоблакитні" в середньому краще виступали у районах, тому вони візульно зайняли перше місце на такій же площі територій як і "помаранчеві", отримавши при цьому на 14% менше голосів.
У найбільших містах південного сходу (за винятком Донбасу і Криму) вже у 2012 р. помаранчеві отримали результат практично на рівні з білоблакитними. Якщо розкласти ці результати на вікові групи і врахувати колосальну різницю у явці, отримаємо що у більшості міст південного сходу у молодших вікових групах (до 35-50 років в залежності від міста) помаранчеві отримували більше голосів ніж білоблакитні. Все це напряму впливало на події 2014 року, тому фрази типу "якби не Добкін то була би ХНР", "Коломойський нє дал зажечь Днєпр" чи "якби не АТО то народні республіки до Дніпра/Збруча" дуже сумнівні.
У містах з території Орділо, на 100 виборців помаранчевих партій припадало 500-1500 виборців ПР і КПУ (у деяких містах з фальсифікаціями доходило навіть до 2000). Тоді як у інших південно-східних облцентрах - від 96 у Херсоні і 116 у Дніпропетровську до 148 у Харкові і 184 у Миколаєві. Порівняно з Донбасом просто різні планети. Як показали події 2014 року, для утворення народних республік потрібна концентрація мінімум у 300-400 ват і переважання східного електорату у молодших вікових групах.
Якщо додати людей, які не голосували, то картина буде такою.
У більшості міст/районів "абсентисти" вже переважали за чисельністю сторону-переможця, на відміну від усіх минулих виборів (див. http://pollotenchegg.livejournal.com/130571.html )
Відрив ПР і КПУ від опозиції на фоні абсентистів виглядає зовсім скромно. У Дніпропетровську наприклад за владу проголосувало 24,5%, за опозицію 21,2%. Враховуючи різницю у віці і явці, ПР і КПУ у Дніпрі випередили опозицію тільки серед пенсіонерів та тих хто готується ними стати. З такими "отдельние райони" не побудуєш і без терору карателів Коломойського)
На виборах 2014-2015 рр. територія абсентизму ще більше розширилася, переважно за рахунок білоблакитного електорату. Перемога Пороха у першому турі і захмарні відсотки помаранчевих сил створили міф про якісь докорінні електоральні зміни, хоча насправді це не так. Відбулося продовження давнього тренду на поступове зростання частки "західного" електорату і його висока мобілізація одночасно з деяким скороченням "східного" електорату і переходом приблизно половини його у категорію абсентистів.
Але незважаючи на те що перетікання "східного електорату" до "західного" не відбулося, у білоблакитних сил вже немає шансів випередити помаранчевих у теперішній територіальній конфігурації (без Криму і Орділо).
Це видно із тих же виборів 2012 року. Помаранчеві, три партії, взяли 49,9%, дві владні 43,2%. Непрохідні партії і "треті" сили розподілилися приблизно у такій же пропорції, їх відкидаємо. Без голосів Криму і районів Орділо помаранчеві партії взяли би у 2012 р. 55,4%, а білоблакитні тільки 37,6% (що дорівнює 35-36% без фальсифікації).
Таким чином гіпотетичний відрив помаранчевих виріс би з 6,7% в.п. до 17,7% в.п. Такий розрив білосинім не подолати. А враховуючи несприятливу демографію, то і перспектив взяти більшість вже не залишилось.
Так краще видно електоральну обстановку, ніж на на звичайних пофарбованих адміністративних картах. "Білоблакитні" в середньому краще виступали у районах, тому вони візульно зайняли перше місце на такій же площі територій як і "помаранчеві", отримавши при цьому на 14% менше голосів.
У найбільших містах південного сходу (за винятком Донбасу і Криму) вже у 2012 р. помаранчеві отримали результат практично на рівні з білоблакитними. Якщо розкласти ці результати на вікові групи і врахувати колосальну різницю у явці, отримаємо що у більшості міст південного сходу у молодших вікових групах (до 35-50 років в залежності від міста) помаранчеві отримували більше голосів ніж білоблакитні. Все це напряму впливало на події 2014 року, тому фрази типу "якби не Добкін то була би ХНР", "Коломойський нє дал зажечь Днєпр" чи "якби не АТО то народні республіки до Дніпра/Збруча" дуже сумнівні.
У містах з території Орділо, на 100 виборців помаранчевих партій припадало 500-1500 виборців ПР і КПУ (у деяких містах з фальсифікаціями доходило навіть до 2000). Тоді як у інших південно-східних облцентрах - від 96 у Херсоні і 116 у Дніпропетровську до 148 у Харкові і 184 у Миколаєві. Порівняно з Донбасом просто різні планети. Як показали події 2014 року, для утворення народних республік потрібна концентрація мінімум у 300-400 ват і переважання східного електорату у молодших вікових групах.
Якщо додати людей, які не голосували, то картина буде такою.
У більшості міст/районів "абсентисти" вже переважали за чисельністю сторону-переможця, на відміну від усіх минулих виборів (див. http://pollotenchegg.livejournal.com/130571.html )
Відрив ПР і КПУ від опозиції на фоні абсентистів виглядає зовсім скромно. У Дніпропетровську наприклад за владу проголосувало 24,5%, за опозицію 21,2%. Враховуючи різницю у віці і явці, ПР і КПУ у Дніпрі випередили опозицію тільки серед пенсіонерів та тих хто готується ними стати. З такими "отдельние райони" не побудуєш і без терору карателів Коломойського)
На виборах 2014-2015 рр. територія абсентизму ще більше розширилася, переважно за рахунок білоблакитного електорату. Перемога Пороха у першому турі і захмарні відсотки помаранчевих сил створили міф про якісь докорінні електоральні зміни, хоча насправді це не так. Відбулося продовження давнього тренду на поступове зростання частки "західного" електорату і його висока мобілізація одночасно з деяким скороченням "східного" електорату і переходом приблизно половини його у категорію абсентистів.
Але незважаючи на те що перетікання "східного електорату" до "західного" не відбулося, у білоблакитних сил вже немає шансів випередити помаранчевих у теперішній територіальній конфігурації (без Криму і Орділо).
Це видно із тих же виборів 2012 року. Помаранчеві, три партії, взяли 49,9%, дві владні 43,2%. Непрохідні партії і "треті" сили розподілилися приблизно у такій же пропорції, їх відкидаємо. Без голосів Криму і районів Орділо помаранчеві партії взяли би у 2012 р. 55,4%, а білоблакитні тільки 37,6% (що дорівнює 35-36% без фальсифікації).
Таким чином гіпотетичний відрив помаранчевих виріс би з 6,7% в.п. до 17,7% в.п. Такий розрив білосинім не подолати. А враховуючи несприятливу демографію, то і перспектив взяти більшість вже не залишилось.