Вибори-2112
Мирослав прокинувся під дзеленчання старого будильника. Цьому раритету було вже більш як сто років - а працював досі надійно. Мирослав звичним рухом натиснув клавішу дистанційного керування - і на стіні з'явилась картинка ранкових теленовин.
"Країна готується до урочистого святкування річниці визволення від німецько-фашистських загарбників, - бадьорим голосом почала дикторка. Десятки сивочолих ветеранів пройдуть урочистим парадом головною вулицею столиці разом з керівниками держави - Віктором Федоровичем Януковичем та Миколою Яновичем Азаровим..."
"Піпік! Нове повідомлення!" - Мирослав клікнув на іконку, що вискочила посеред екрану.
"Всеукраїнське об'єднання "Свобода" закликає прийти на урочисте вшанування жертв большевицької та нацистської окупації на Софійській площі. Завдяки зібраним громадою коштам з нами будуть вже троє відроджених Героїв Визвольної Боротьби, котрі досі не одержали гідного визнання від державної влади України..."
- Подуріли з цим клонуванням, подумав собі Мирослав. З трьох мільйонів українців більше семисот тисяч тиняються по заробітках за кордоном - а вони все Другу Світову ніяк не закінчать.
Мирослав глянув на підлогу, де лежало кілька паперових газет "Правда", виготовлених у стилістиці радянських часів.В принципі, паперової преси вже років 50 як не існувало, а газета КПУ просто використовувала це як модну фішку. На першій сторінці було інтерв'ю з одним з відроджених ветеранів Червоної Армії, який розповідав про ту пошану, якою користувались його однолітки після Великої Перемоги. Мовляв, одразу ж після 9 травня 1945 року кожен ветеран одержав ключі від нової квартири та автомобіль "Победа".
"Повернемо країну народу!" - бадьоро закликав наприкінці статті відроджений визволитель.
(Подальші пригоди Мирослава напередодні виборів-2112 можете написати в коментарях - якщо не впадло. Бо мені вже таки впадло ;)