про подвійні стандарти
навздогін
які емоції у вас викликають туристичні плакати, що рекламують прекрасну квітучу Радянську Україну 1933 року?
в мене - прямо протилежні тому, до чого закликає плакат. те ж саме з будь-якими розповідями про прекрасні досягнення радянської влади в 1930-х.
то чому мене мають тішити розповіді про "відновлення незалежності Української Держави" 30 червня 1941 року? для мене замовчувати Холокост у 1941 році - настільки ж злочинно, як і замовчувати Голодомор 1933 року. в обох випадках відбувалось знищення невинного мирного населення моєї країни - і красиві декларації чи то конституції є другорядними порівняно з людською трагедією.
я не вважаю, що всі, хто пішов до "Нахтіґалю" чи дивізії "Галичина" мали злочинні наміри - але це анітрохи не скасовує потребу пам'ятати злочини гітлерівської окупаційної влади, а не представляти ті роки як мало не відлигу.
взагалі, я хотів би щоб в наших містах люди виходили на акції пам'яті як жертв Голодомору так і жертв Холокосту. звісно, жидів у нас тепер мало, етнічні українці в більшості. сподіваюсь, колись ми доростемо до того, що етнічна належність знищених людей - це другорядне порівняно з тим, що вони були нашими-таки киянами, львів'янами, бердичівцями... це все наша українська історія, наш український біль.
які емоції у вас викликають туристичні плакати, що рекламують прекрасну квітучу Радянську Україну 1933 року?
в мене - прямо протилежні тому, до чого закликає плакат. те ж саме з будь-якими розповідями про прекрасні досягнення радянської влади в 1930-х.
то чому мене мають тішити розповіді про "відновлення незалежності Української Держави" 30 червня 1941 року? для мене замовчувати Холокост у 1941 році - настільки ж злочинно, як і замовчувати Голодомор 1933 року. в обох випадках відбувалось знищення невинного мирного населення моєї країни - і красиві декларації чи то конституції є другорядними порівняно з людською трагедією.
я не вважаю, що всі, хто пішов до "Нахтіґалю" чи дивізії "Галичина" мали злочинні наміри - але це анітрохи не скасовує потребу пам'ятати злочини гітлерівської окупаційної влади, а не представляти ті роки як мало не відлигу.
взагалі, я хотів би щоб в наших містах люди виходили на акції пам'яті як жертв Голодомору так і жертв Холокосту. звісно, жидів у нас тепер мало, етнічні українці в більшості. сподіваюсь, колись ми доростемо до того, що етнічна належність знищених людей - це другорядне порівняно з тим, що вони були нашими-таки киянами, львів'янами, бердичівцями... це все наша українська історія, наш український біль.