Куренiвське повстання
Спроба захоплення Києва селянськими повстанськими загонами.
Після встановлення радянської влади у березні-червні 1919 р. Україну охопила широка хвиля селянських повстань. Переконавшись у тому, що радянська влада на чолі з більшовиками не збирається вирішувати земельне питання, грабує селянство продрозверсткою, нехтує його національними інтересами, селянство розпочало збройну боротьбу з радянським режимом. І хоч за комуністичною термінологією це явище називали “куркульським бандитизмом”, насправді це був масовий селянський рух. У повстанських загонах брали участь усі соціальні прошарки села - заможні, середні і бідні селяни. Не відповідало дійсності і твердження про “бандитський” характер селянських виступів, вони висували політичні гасла: проти московських комуністів і їх терору; за справедливу народну владу; за незалежну Україну; за владу рад без комуністів. Найбільшого розповсюдження повстанський рух набув на Київщині. У повітах Київської губернії оперували великі (іноді більше 2 тис. чол.) повстанські відділи отаманів Зеленого (Данила Терпила), Батрака (Гончара), Соколовського, Іллі Струка.
Масовий селянський рух не мав єдиного керівного центру, отамани діяли з власної ініціативи. На початку квітня 1919 р. у Києві відбулась нелегальна нарада, на якій представники українських партій соціалістів-революціонерів та соціал-демократів (незалежних) прийняли рішення про початок загального повстання проти більшовиків. Для керівництва повстанням був утворений Всеукраїнський революційний комітет на чолі з Юрієм Мазуренком та Головний повстанський штаб під проводом Олександра Малолітка (отаман Сатана). Але скоординувати дії повстанських загонів їм не вдалося. Найбільш помітним епізодом спільних бойових дій стала спроба об'єднаних сил повстанців оволодіти Києвом.
Підготовка до широкомасштабної операції по захопленню Києва розпочалась у березні 1919