Згинуть наші воріженьки…
Серед усіх можливих способів конструювання національної ідентичності найпростішим є національність “від зворотнього”, тобто від ворогів. Типу, ми - тумбаюмбійці тому, що ми мусимо перемогти клятих мумбаюмбійців.
Яскравий приклад такого підходу - совєцька ідентичність, яка на початковому етапі будувалась як антибілогвардійска (антибілопольська, антибілофінська) плюс тотальна шпигуноманія і пошук ворогів у вигляді непманів, куркулів, буржуазних націоналістів і т.д. Потім стався німецький напад і міф “Великої Вітчизняної” чітко поділив світ на хороших і поганих: наприклад, “поганий” чистильник взуття, котрий підло чистив взуття німецьким офіцерам коло Євбазу і “хороший” слідчий СМЕРШу, котрий доблестно вибиває з нього зізнання у зраді. Але найбільший успіх - це образ зовнішнього ворога - німця. Німецька окупація справді мало кому запам’яталась добром. Щоправда 1932/33 навчальний рік теж мало хто з тих, хто зостався живим, міг пригадати добрим словом - але про це було вигідніше не згадувати. Корисніше для здоров’я.
“Німці” на довгі роки стали “еталонним ворогом”, з яким порівнювали НАТО і Піночета... читати далі та коментувати