Розрив шаблонів
Виявляється, в Англії страхові компанії діють дуже добре. Наприклад, якщо в тебе зламався спалах на камері, а ти застрахував своє житло - тобі страхова пришле новий спалах.
Або якщо твоя дружина загубила перстеник, ти відразу дзвониш у страхову. Там тебе питають: скільки коштував перстеник, чи є чек, що підтверджує вартість - нема? - а в якому магазині купували - в Україні? - ну, хоча б фотографія перстеника є? Фух, фотографія є. Присилайте фотографію. Ти шлеш фото і отримуєш від них компенсацію - 350 фунтів.
Можливо, там є різні програми страхування, і можливо, існує якийсь індивідуальний підхід до клієнта, я не знаю, але це два реальні випадки.
От тепер я вже другий день ходжу і на все намагаюся подивитися очима англійця, який застрахувався. "Синочок, чого плачеш? Телефон загубив? Той, що тато тобі купив на ДН за 300 долларів? Нічого, це ок, давай дзвонити в страхову." Або "Коханий, я розбила нашу машину! - Ах, з тобою все добре? - Так, я в порядку, а от машині - повна хана... ааааа.... (схлипуючи) - Ти що, кохана, не плач, не рви серце, все що нам треба - подзвонити в страхову, вони все владнають" Ну і так далі. Про страхування боргів мене порадувала інформація, наприклад...
Взагалі, це якась інша реальність. Дуже комфортна, мені здається. В ній значно менше приводів для сварок, стресів і різних переживань. І простіше ставлення до речей, і душевніше ставлення до людей - принаймні мені так малюється. І якось відразу зрозуміло, чому там люди в середньому довше живуть, ніж в Україні, де кожен може розраховувати лише на себе, навіть тоді, коли він застрахований (бо це ж іще спробуй вибити гроші від страхової - той іще квест)
Або якщо твоя дружина загубила перстеник, ти відразу дзвониш у страхову. Там тебе питають: скільки коштував перстеник, чи є чек, що підтверджує вартість - нема? - а в якому магазині купували - в Україні? - ну, хоча б фотографія перстеника є? Фух, фотографія є. Присилайте фотографію. Ти шлеш фото і отримуєш від них компенсацію - 350 фунтів.
Можливо, там є різні програми страхування, і можливо, існує якийсь індивідуальний підхід до клієнта, я не знаю, але це два реальні випадки.
От тепер я вже другий день ходжу і на все намагаюся подивитися очима англійця, який застрахувався. "Синочок, чого плачеш? Телефон загубив? Той, що тато тобі купив на ДН за 300 долларів? Нічого, це ок, давай дзвонити в страхову." Або "Коханий, я розбила нашу машину! - Ах, з тобою все добре? - Так, я в порядку, а от машині - повна хана... ааааа.... (схлипуючи) - Ти що, кохана, не плач, не рви серце, все що нам треба - подзвонити в страхову, вони все владнають" Ну і так далі. Про страхування боргів мене порадувала інформація, наприклад...
Взагалі, це якась інша реальність. Дуже комфортна, мені здається. В ній значно менше приводів для сварок, стресів і різних переживань. І простіше ставлення до речей, і душевніше ставлення до людей - принаймні мені так малюється. І якось відразу зрозуміло, чому там люди в середньому довше живуть, ніж в Україні, де кожен може розраховувати лише на себе, навіть тоді, коли він застрахований (бо це ж іще спробуй вибити гроші від страхової - той іще квест)