Дев'ять цифер

[podbeeryozavick]

Не знаю, може весна так діє, може ще щось... але знову накриває.

Ще б трохи -- і став набирати
твій номер...
Такий довгий, цілих дев'ять цифер.
А потім тишу ковтати,
зривати з очей шори
Не знаючи звідки чекати лиха.

Та може таки варто зірвати
з облич маски байдужості?
і піти у ніч, і знову удвох сидіти?
і, неначе в одній палаті,
дивуватись тій пропасті
Що змогли між собою створити...

Палити... Знову палити...
Знову...
зустрічати світанок, хоча й банально...
А потім лежати вбитим
словом...
не мовивши навіть: "Стривай-но"

тримати заламані руки,
не кричати що знову помер,
шукаючи таємний шифр...
А в голові, як далекі звуки,
вогнем зривається номер.
такий простий -- всього дев'ять цифер...