(no subject)
"А я вважаю, що коза могла б зіграти велику ролю в ділі відродження недержавних народів, особливо українців", - писав Євген Чикаленко, прекрасний, як п'ятсот мульйонів світанків. А річ була ось у чому:
Чикаленко саме здійснював регулярний обхід всіх українських діячів, аби зібрати яку копійку на українську щоденну газету - продавалася вона так, як мокре горить, і постійно жила на дотації. Але потенційні жертводавці чомусь комизилися й воліли радше годувати власних дітей, ніж редколегію, хіба що у випадку Симиренка вийшло добре: "доля наша змилувалась над нами й не послала йому отих смоків, і, може, Бог дасть, що 'Рада' і надалі матиме змогу смоктать його". Знов-таки, своїх дітей у Чикаленка було п'ятеро (на фото) - наче і класні (старша дівчина, Ганна, он на початку століття стала доктором зоології у Лозанні, це вам не жарти), але в українську справу не інтегровані, як і діти всіх інших відомих Чикаленку українських діячів. Так Чикаленко й доходить висновку, що "діти у ідейних людей - се гальма, се смок, який з їх витягає сили моральні і матеріальні, що могли б піти на громадські справи".
Але до чого тут кози, спитаєте ви? Пише Чикаленко: "Тепер я популяризую ідею, що українським діячам не треба женитись, а завести собі козу, як той турок у Фореля. Форель цілком розумно доводить, що коза далеко гігієнічніша за проститутку, і дивно, чому наші законодавці так вороже до неї ставляться ... На сторінках 'Ради' ще не рішаюсь виступать з своєю теорією, бо не можу зупинитись на породі кіз. Корольов на сторінках 'Села' рекомендує якусь заанентальську породу, а я вважаю, що проста жидівська коза краща, бо з давних-давен розводиться у нас по містечках і вже акліматизувалась на Україні"
(Листування Чикаленка і Стебницького 1901-1922 років, К.: Темпора, 2008, ст.182)
Гряде ще старий новий рік. Якщо комусь раптом треба скрипти, щоб відповісти навколишніми про "часікі-то тікають", то ваша історія приходить вам на підмогу :)