Київ. Петрівка.
Ось одна історія котра мене й досі тримає. я не граю на вашому співчутті, але це те що було і те що відбувається повсякчас.
Сидячи в поїзді ми вирішили, що почне нашу прогулянку Києвом з Петрівки. "Силіконовою долини" міста. Я навіть і не очікував, що то такий великий ринок. Але його величина мене дійсно разила. Порадувало те що там досить широкий вибір піратських дисків, та порівняно дешева література.
Купити можна майже все, але одно фільму я так ы не знайшов "За последней чертой" 1991 року випуску, досадно бо мене попросили, я зробив що зміг, в інеті ссилок теж не знайшов.
для себе я там знайшов Фореста Гампа в оригіналі та взяв 1 диск ВВС, із 16-ти томної колекції, тепер мрію купити ще 15(Дась Бог будуть діти, пригодиться).
ми дійшли лише до 33-го ряду, як виявилось це ще навіть не середина. Вже повертаючись я помітив одну стареньку бабусю котра стояла на палючому сонці, просячи стомленим голосом купити в неї фломастери, котрі вона тримала в стареньких руках, що вказували на явні признаки хвороби Паркінсона.
- Поможіть! - в надії благала вона - Купіть!
Ми поверталиь досить швидко, щоб встигнути побувати на запланованих місцях, була сумбурна обстановка і тому зреагувати на таку подію було досить важко. Вже потім повертаючись додому в поїзді згадували цю стареньку, і не раз жаліли.
Боже. Чому я не спинився, в мене були зайві гроші, котрі і так пішли ні нашо.
Відчуття жалю стало нестерпним. Це не та ситуація коли ти йдеш по вулиці і бачиш бомжів котрі нічого не роблять а валяються на землі і просять милостиню. Тут людина намагається врятувати, свою гідність і прикладає для свого виживання хоч якісь зусилля.
Собаку убити ще жаль, а ніж людину.
Сидячи в поїзді ми вирішили, що почне нашу прогулянку Києвом з Петрівки. "Силіконовою долини" міста. Я навіть і не очікував, що то такий великий ринок. Але його величина мене дійсно разила. Порадувало те що там досить широкий вибір піратських дисків, та порівняно дешева література.
Купити можна майже все, але одно фільму я так ы не знайшов "За последней чертой" 1991 року випуску, досадно бо мене попросили, я зробив що зміг, в інеті ссилок теж не знайшов.
для себе я там знайшов Фореста Гампа в оригіналі та взяв 1 диск ВВС, із 16-ти томної колекції, тепер мрію купити ще 15(Дась Бог будуть діти, пригодиться).
ми дійшли лише до 33-го ряду, як виявилось це ще навіть не середина. Вже повертаючись я помітив одну стареньку бабусю котра стояла на палючому сонці, просячи стомленим голосом купити в неї фломастери, котрі вона тримала в стареньких руках, що вказували на явні признаки хвороби Паркінсона.
- Поможіть! - в надії благала вона - Купіть!
Ми поверталиь досить швидко, щоб встигнути побувати на запланованих місцях, була сумбурна обстановка і тому зреагувати на таку подію було досить важко. Вже потім повертаючись додому в поїзді згадували цю стареньку, і не раз жаліли.
Боже. Чому я не спинився, в мене були зайві гроші, котрі і так пішли ні нашо.
Відчуття жалю стало нестерпним. Це не та ситуація коли ти йдеш по вулиці і бачиш бомжів котрі нічого не роблять а валяються на землі і просять милостиню. Тут людина намагається врятувати, свою гідність і прикладає для свого виживання хоч якісь зусилля.
Собаку убити ще жаль, а ніж людину.