Re: Київ
Поїздка
Поїздка до Києва. Дубль2
Спогади пройдених вражень
Початок
"Причини"
Не знаю котре з бажань було першим. Було багато ідей і багато говорилося, про те що в Київ необхідно з’їздити і закінчити не закінчене і розпочати нове.
Якщо брати останній кінець від позаминулої поїздки (5-го травня), то хотілось повернутись і нарешті зустрітись з Т. Чого я чекав довгих 4 роки.
Пізніше, через кілька місяців, я розширивши свої контакти в ЖЖ з’явилось більше причин, щоб здійснити цю поїздку. Спершу з’явилась дівчина Д., з котрою мені пощастило зустрітись в нас на Закарпатті. Після 3-ох годин спілкування з цією енергійною особою ми вирішили зустрітись десь у вересні, в неї в місті, по її словам "там буде спокійніше".
Пройшло зовсім небагато часу коли мене знайшов новий друг, подруга, Л. серед тисяної кількості жж-шників :). Із проханням писати частіше в своєму ЖЖ.
Нажаль, мені це й до тепер не дуже добре вдається. Он уже місяць пройшов після повернення з Києва, а так нічого й не написано про все те що там було. Виправляюсь. :)
Ми з Л. почали активно переписуватись і спілкуватись за допомогою, електронної пошти. Дізнавались одне про одного багато чого цікавого. І дуже хотіли зустрітись в реальному житті. загадую навіть той лист де я обіцяв, що наша зустріч відбудеться дуже скоро, а десь в середні сильно побоювався за те, що сказав слова за котрі прийдеться відповідати, адже в мене в планах на ближайший рік нічого такого не було.
На роботі, ходили плітки, що будуть проводитись тренінги, з київським співробітником, і не ясно чи наші поїдуть до нього, чи він до нас. При згадках про Київ в мене виникала нав’язлива думка хапатись за всяку можливість і поїхати туди. Адже там вже були люди котрі на мене чекали, та і у крайньому випадку, навіть якщо б усі пороз’їжджались і їхати було б ні до кого, все одно було щось, що так і тягнуло до того міста.
За 2-3 тижні до поїздки з’явилась ще одна людина з котрою необхідно було зустрітись.Це К. вона навіть сама в таке не вірила. Зустрілись ми з нею в моїй асьці :) Одного вечора, коли я був поїзді, їздивши до Хмельницьку, із депресивним відчуттям що залишилось після відчуття втрати (але то вже інша історія, зщифрована і закручена водному з постів). Я зайшов в Аську, де було повідомлення від невідомої людини, за кілька годин ми вже добряче розписались, незважаючи на те що я був в асьці з мобільного. Але звідкілясь з’явився запал і велика кількість слів котрі необхідно було використовувати у швидкому темпі.
Крім того, є ще одна людина котра проживала не в Києві, а близько біля нього, в Житомирі. Це М. котрою, кожного тижня заводимо розмову коли вже я приїду. Приїду-приїду куди дінешся :р.
Причин, для поїздки було більш ніж достатньо, щоб вона відбулась і це тільки ті що прийшли мені за час написання розповіді. Але сидячи в офісі за комп’ютером, і виконуючи свої таски, для мене здійснення такого бажання здавалось по складності подібно польоту в космос.